Радянська система розграфлення та номенклатури топографічних карт

Радянська система розграфлення та номенклатури топографічних карт - система поділу земної поверхні на окремі аркуші топографічних карт і їх позначення, що використовувалась в СРСР і досі застосовується в Російській Федерації, Україні та в деяких колишніх радянських республіках.

Карти складаються в рівнокутній поперечно-циліндричній проєкції Гаусса-Крюгера, обчисленій за параметрами еліпсоїда Красовського для шестиградусної зони.

Поділ карти на окремі аркуші за певною системою називається розграфленням, а система позначень окремих аркушів — номенклатурою.

14 вересня 1918 р. вийшов декрет Ради Народних Комісарів РРФСР «Про введення міжнародної метричної системи мір і ваг»^[1]. У зв'язку з цим перед Корпусом військових топографів РККА постали складні завдання, пов'язані з вибором найраціональніших масштабів зйомок і карт, переобчисленням координат геодезичних пунктів, заміною інструментів та приладів. Вирішення цих завдань вимагало багато часу, величезних зусиль і в умовах громадянської війни було нездійсненним.

За вказівкою Всеросійського головного штабу Військово-топографічне управління розробило наприкінці 1918 р. проєкт переходу від карт верстових масштабів до карт метричних масштабів. Оголошено наказом по КВТ № 48 від 4 квітня 1919 р.^[2]. Проєкт передбачав:

• Для знімальних брульонів і карт всіх масштабів, до 1:1 000 000 включно, прийняти багатогранну проєкцію
• Сторонами рамок планів і карт повинні бути меридіани і паралелі
• Початковим меридіаном при відліку довготи прийняти міжнародний Гринвіцький меридіан
• Встановити суворо визначене, обмежене число основних і обов'язкових масштабів: для зйомок — 1:25 000, 1:50 000 і 1:100 000, для складання карт — 1:100 000, 1:300 000 і 1:1 000 000
• Півверстний масштаб зйомки (1:21 000) замінити масштабом 1:25 000, горизонталі проводити через 5 метрів, напівгоризонталі - через 2.5 метра. В цьому масштабі знімати найбільш пересічені контурами і культурні райони і рубежі, що мають значення у військовому відношенні
• Одноверстний масштаб зйомки (1:42 000) замінити масштабом 1:50 000, горизонталі проводити через 10 метрів, напівгоризонталі — через 5 метрів. В цьому масштабі проводити топографічні зйомки місцевості, порівняно мало пересіченої контурами і з нескладним рельєфом, якою видається велика частина Європейської Росії
• Розподіл рамок планшетів у масштабах 1:25 000 і 1:50 000 проводити з таким розрахунком, щоб в одному планшеті масштабу 1:50 000 вкладалось ціле число (чотири) планшетів масштабу 1:25 000
• Розміри знімальних брульонів масштабу 1:25 000 встановити 7.5' по довготі та 5' по широті, а масштабу 1:50 000 — 15' по довготі і 10' по широті
• Двохверстний масштаб зйомки (1:84 000) замінити масштабом 1:100 000, горизонталі проводити через 10 або 20 метрів в залежності від характеру рельєфу
• Розміри аркушів карти масштабу 1:100 000 встановити по довготі 30' і за широтою 20'
• В аркуші карти масштабу 1:100 000 повинно бути чотири аркуша карти масштабу 1:50 000 і 16 аркушів карти масштабу 1:25 000
• Замість існуючих карт масштабів 2, 3, 5, 10, 20 і 25 верст в дюймі встановити три основних і обов'язкових масштаби — 1:100 000, 1:300 000 і 1:1 000 000, що дозволить провести реформу у видавництві карт в найкоротший термін і з найменшою витратою сил і засобів
• Карта масштабу 1:300 000 повинна замінити собою п'ятиверстну і десятиверстну спеціальні карти
• Рельєф на карті масштабу 1:300 000 зображати горизонталями проведеними через 20 метрів, а при відсутності точних картографічних матеріалів — відмивкою
• Розміри аркушів карти масштабу 1:300 000 встановити по довготі 2°, а по широті 1°
• В одному аркуші карти масштабу 1:300 000 повинно бути 12 аркушів карти масштабу 1:100 000
• Для аркуша карти масштабу 1:1 000 000 прийняти встановлені Міжнародним географічним конгресом розміри по довготі 6° і по широті 4°

В ході обговорення цього проєкту в нього були внесені зміни та доповнення. Для топографічних зйомок, наприклад, пропонувалося ввести додатковий масштаб 1:10 000, а для складання та видання карт встановити масштаби: 1:25 000, 1:50 000, 1:100 000, 1:200 000, 1:500 000 (замість 1:300 000) і 1:1 000 000. Академія наук вважала за необхідне підтримувати в актуальному стані та видавати такі оглядові карти, як 20-, 40- і 100-верстні.

Ухвалений у подальшому масштабний ряд радянських топографічних карт включав всі запропоновані масштаби.

Перехід до топографічних зйомок і складання карт у метричній системі частинами КВТ РККА, а також ВДУ ВРНГ почав здійснюватися з 1923 р., а всіма іншими установами і відомствами країни, які виконували топогеодезичні та картографічні роботи — з 1927 г^[3].

В основу номенклатури топографічних карт покладена карта масштабу 1:1 000 000 (10 км в 1 см; так звані «мільйонки» або рос. «миллионки»).

Вся поверхня Землі ділиться паралелями на ряди (через 4°), а меридіанами — на колони (через 6°); сторони утворених трапецій служать границями аркушів карти масштабу 1:1 000 000. Ряди позначаються великими латинськими літерами від А до V, починаючи від екватора до обох полюсів, а колони — арабськими цифрами, починаючи від меридіана 180° із заходу на схід. Номенклатура аркуша карти складається з букви ряду і номера колони. Наприклад, Київ знаходиться на аркуші з номенклатурою М-36, аркуш з Москвою позначаний N-37, а Харківська область знаходиться на межі двох аркушів М-36 і М-37.

Приполярні круглі області (з широтою понад 88°) позначаються буквою Z без вказівки номера колони.

Аркуши мільйонних карт, розташованих між широтами 60-76°, здвоєні по довготі; так, аркуш карти масштабу 1:1 000 000 матиме протяжність по довготі не 6°, а 12°. Вище 76° карти розширюють вчетверо, і займають 24° довготи. За 88° знаходиться аркуш Z, яким покрито всі 360°.

Здвоєні аркуш мільйонної карти позначаються зазначенням ряду (буквою) і двох відповідних колон (непарних і подальшим парним числом); наприклад, аркуш карти масштабу 1:1 000 000 на район міста Мурманська має номенклатуру R-35,36.

Счетверні аркуші отримують схожим чином, чотири колони перелічені через кому. Наприклад, аркуш карти для західної частини Землі Франца-Йосипа буде матиме номенклатуру U-37,38,39,40.

Карти масштабу 1:500 000 (5 км в 1 см) є четвертою частиною аркуша карти 1:1 000 000 і позначаються номенклатурою аркуші мільйонної карти з додаванням однієї з великих літер А, Б, В, Г російського алфавіту, що позначають відповідну чверть (рис. 3). Наприклад, аркуш карти масштабу 1:500 000 з м. Рязань має номенклатуру N-37-Б.

Через незручності роботи зі змішаними алфавітами — латиницею і кирилицею, часто отримані аркуші позначають за допомогою однозначних арабських цифр: О-37-1, О-37-2, О-37-3, О-37-4.

Карти масштабу 1:500 000 за 60° здвоєна до 88°. Наприклад, аркуш карти для Белушої Губи матиме номенклатуру R-39-А,Б.

Почала видаватися з 1947 року. За детальності наближається до стотисячних карт^[4]. Випускалась тільки для територій СРСР.

Карти масштабу 1:300 000 (3 км в 1 см) отримують діленням мільйонного аркушу на 9 частин; їх номенклатура складається з позначення аркуша карти масштабу 1:1 000 000 з додаванням однієї з римських цифр I, II, III, IV, …, IX. На відміну від карт масштабу 1:200 000 римська цифра ставиться перед номенклатури мільйонного аркушу. Наприклад, аркуш з містом Вільнюс має номенклатуру I-N-34^[5].

Карти масштабу 1:200 000 (2 км в 1 см) отримують діленням мільйонного аркушу на 36 частин; їх номенклатура складається з позначення аркуша карти масштабу 1:1 000 000 з додаванням однієї з римських цифр I, II, III , IV, …, XXXVI. Наприклад, аркуш з містом Рязань має номенклатуру N-37-XVI.

Через незручності роботи з римськими цифрами, двокілометрові карти часто позначають двозначними арабськими цифрами від 01 до 36. Так виглядають позначення двокілометровок в туристських документах: О-37-01, О-37-25, О-37-36.

Карти масштабу 1:200 000 між 60° і 76° здвоєні: римські цифри розділяють комою. Наприклад, R-38-XXXI,XXXII.

За 76° карти потроєні, і аркуши також перелічують через кому: U-40-XXXI,XXXII,XXXIII.

Карти масштабу 1:100 000 (1 км в 1 см) отримують поділом аркуша мільйонної карти на 144 частини; їх номенклатура складається з позначення аркуша карти масштабу 1:1 000 000 з додаванням одного з чисел 1, 2, 3, 4 , …, 143, 144. Наприклад, аркуш стотисячний карти з м. Рязань буде N-37-56.

Аби уникнути плутанину з картами масштабів 1:500 000 і 1:200 000 (для яких існують схожі альтернативні позначення), карти цього масштабу можуть позначатися тризначними арабськими цифрами без втрати початкових нулів, наприклад: О-37-050.

Аркуш карти масштабу 1:50 000 (500 м в 1 см) отримують поділом аркушу карти масштабу 1:100 000 на чотири частини; його номенклатура складається з номенклатури стотисячної карти і однією з великих літер А, Б, В, Г російського алфавіту. Наприклад, N-37-56-А.

Аркуш карти масштабу 1:25 000 (250 м в 1 см) виходить поділом аркуша карти масштабу 1:50 000 на чотири частини; його номенклатура утворюється з номенклатури п'ятдесятитисячної карти з додаванням однієї з малих букв а, б, в, г російського алфавіту; наприклад, N-37-56-А-б.

На аркушах карт на південну півкулю до номенклатури аркуша додається підпис в дужках Ю. П. (від рос. южное полушарие); наприклад, А-32-Б (Ю. П.).

Для визначення на топографічній карті положення точки за допомогою прямокутних зональних координат на карту наносять сітку координат x і y, виражених в кілометрах. Вона утворена системою ліній, паралельних зображенню осьового меридіана зони (вертикальні лінії сітки) і перпендикулярних до нього (горизонтальні лінії сітки). Відстані між сусідніми лініями координатної сітки залежать від масштабу карти. Наприклад у карти 1:200 000 відстань між лініями кілометрової сітки становить 2 см (4 км); у карти масштабу 1:100 000 — 2 см (2 км); у карти 1:50 000 — 2 см (1 км); у карти 1:25 000 — 4 см (1 км).

Прямокутна сітка координат є безперервною для кожної з 60 зон на поверхні Землі, що збігаються з 60 колонами аркушів карт масштабу 1:1 000 000. Різниця полягає лише в нумерації: оскільки відлік координатних зон ведеться від нульового (Гринвіцького) меридіану, а відлік колон аркушів мільйонної карти від 180-го меридіану, то номер зони відрізняється від номера колони на 30. Тому, знаючи номенклатуру аркуша карти, легко визначити, до якої зони він відноситься. Наприклад, аркуш М-35 розташований в 5-й зоні (35 − 30 = 5), а аркуш К-29 — в 59-й зоні (29 + 30 = 59).

Кінці (виходи) ліній координатної сітки у рамки аркушу карти підписують значеннями їх прямокутних координат в кілометрах. Крайні на аркуші лінії підписують повними (чотирьох-п'ятизначними) значеннями зональних координат в кілометрах. Решту ліній сітки підписують двома останніми цифрами значень координат (скорочені координати).

Координата x (підписана на вертикальних краях аркуша карти) відповідає відстані до екватора, а координата y (підписана на горизонтальних краях аркуша карти) — номер зони (перші одна або дві цифри значення) і положення щодо центрального меридіана зони (останні три цифри значення). Центральному меридіану зони присвоюють значення 500 км (оскільки ширина зони не може перевищувати 668 км, тризначного числа достатньо, щоб записувати координату в її межах). Наприклад, точка з координатами x = 6216 і y = 7350 знаходиться за 6216 км від екватора і за 150 км (500 − 350 = 150) на захід від базового меридіана 7-ї зони (39° східної довготи).

Щоб усунути труднощі з використанням координатних сіток, що відносяться до сусідніх зон, зазвичай в межах смуг протяжністю 2° довготи вздовж західного і східного кордонів зони показувати виходи ліній координатної сітки не тільки своєї зони, але і найближчої сусідньої.

• 2024 карт в масштабі 1: 500 000, з 1971-1991, онлайн - Landkartenarchiv.de
• 254 карти в масштабі 1: 1000000, від 1948-1991, онлайн - Landkartenarchiv.de
• История в топографических картах и топографические карты в истории (російською) . Архів оригіналу за 13 травня 2012. Процитовано 1 жовтня 2011.
• О военно-топографической службе и топогеодезическом обеспечении войск. РИО ВТС ВС СССР. Москва. 1980 г. (російською) . Архів оригіналу за 13 травня 2012. Процитовано 1 жовтня 2011.