Райнер Вернер Фассбіндер народився 31 травня 1945 (за іншими даними — 1946) у невеликому містечку Бад-Верісгофен (нім. Bad Wörishofen), що в Баварії; батько майбутнього кінорежисера, Гельмут Фассбіндер, за фахом був лікарем, а мати, Ліло (Liselotte), — перекладачем. Після розлучення батьків Райнер виховувався матір'ю, яка згодом, ставши акторкою, знялася у багатьох його фільмах. Вже в дитинстві Фассбіндер був небайдужим до кінематографу — за власними спогадами режисера, він переглядав більш ніж чотири кінострічки на день. Відвідував приватні та публічні школи в Аугсбурзі та Мюнхені, але у 16 років покинув навчання. У 18 років почав навчатися у драматичній школі, де зустрів свого першого постійного партнера по зйомках — акторку Анну Шигуллу (Hanna Schygulla). Фассбіндер набув колосальних умінь не тільки у міжнародному кінематографі, а й у літературі, образотворчому мистецтві та усіх видах музики — від класики до року. Працював на різних роботах, і у 1967 приєднався до Мюнхенського Акціон-театру, а після його розпаду став керівником власного театру, який отримав назву «Антитеатр». У квітні 1968 відбувся прем'єрний показ першої театральної роботи Фассбіндера, що мала назву «Katzelmacher» («Робітник-іноземець», «Остарбайтер»). У наступному році Фассбіндер зняв кіноверсію «Остарбайтера», яка отримала п'ять нагород та зробила його відомим сучасним на той час режисером. Загалом він використовував свою роботу в театрі як плацдарм для створення фільмів. Перебуваючи під впливом так званого «ефекту відчуження» драматурга Бертольда Брехта і французької «нової хвилі» у кінематографі (особливо Жана-Люка Годара) Фассбіндер спочатку створював стилістично прості фільми у формі оповідань, хоча вже в них можна побачити взаємодію мелодрами та соціального критицизму, що є «візитною карткою» його творчості.
Райнер Вернер Фассбіндер та Ганна Шигулла на знімальному майданчику у 1980 році
Перший великий комерційний успіх прийшов у 1971, після виходу фільму «Купець чотирьох сезонів» (The Merchant of Four Seasons) — пікантної історії продавця фруктів, що прагнув до яскравого життя. Це один з найкращих та найпоказовіших фільмів режисера, що охоплює його провідні теми — пошук кохання, «значущість» фінансового успіху, різні форми експлуатації. Кінострічка була створена під впливом голівудських фільмів Дугласа Сірка 1950-х років.
У 1971 Фассбіндер та інші провідні молоді режисери та сценаристи заснували незалежну дистриб'юторську компанію — видавничу групу авторських фільмів (Filmverlag der Autoren). Завдяки державним субсидіям та фінансовій підтримці з боку телевізійної мережі німецькі кінематографісти нового покоління змогли створити свої перші кінострічки та суттєво урізноманітнити кінематограф Німеччини.
У 1982 режисер зняв свою останню кінострічку, «Керель» («Querelle»). 10 червня 1982 Райнер Вернер Фассбіндер помер від серцевої недостатності, спровокованої вживанням снодійного та кокаїну (за офіційною версією — від закупорення судин мозку). Сьогодні його смерть розглядається як кінець епохи Нового німецького кіно.
Особисте життя
Райнер Вернер Фассбіндер був одружений двічі, однак вже з 15 років чоловік усвідомив свою Гомосексуальність (через що, власне, покинув школу та почав працювати). В цей час він почав відвідувати напівлегальні бари для геїв, де познайомився з наркодільцем та чоловіком-повією Удо Кіром, який пізніше став актором. У 1970 режисер одружився з акторкою Інгрід Кавен, однак прожив з нею в шлюбі лише два роки. Другою дружиною стала Юліанна Лоренц, шафером на їх весіллі був один з коханців Фассбіндера.
Фассбіндер мав стосунки як з чоловіками, так і з жінками. Він рідко розділяв своє професійне та особисте життя і був відомий тим, що залучав до участі у своїх фільмах родичів, друзів та коханих.[7]
Нагороди
Театральний приз Герхардта Хауптмана (Gerhart-Hauptmann-Preis) (ФРН, 1969)
