Рамач Михайло Юрійович
Ра́мач Миха́йло Ю́рійович (серб. Mihal Ramač; нар. 16 серпня 1951, пом. 13 травня 2023[1]) — сербський та русинський журналіст, перекладач, поет, телесценарист.[2] З біографіїНародився 16 серпня 1951 року в місті Руський Крстур (Югославія). Здобув фах історика на філософському факультеті у Новому Саді.[3] Протягом трьох років навчався в Українській малій семінарії у Римі.[4] Професійний журналіст із 1975 року. Його редакція могла вільно передплатити «Тайм», «Ньюзвік», «Шпіґель», «Панораму[en]». Безкоштовно отримували «Правду», «Литературную газету», «Огонёк» та купу безглуздих публікацій з Москви, яка тратила шалені гроші на «глупу пропаганду». Покоління М. Рамача відверто глузувало з московської пропаганди. Рівень життя був вищим від польського.[5] З 1999 року був постійним оглядачем сербської газети «Данас», згодом — її головним редактором[3] (лютий 2006[3]–2009). Був головним редактором щоденних видань «Наша борба» і «Войводина». Постійний дописувач «Радіо Свобода» (з 1998 року[2]) і агенції Укрінформ.[3] Володів русинською, сербською, англійською, італійською, українською, польською, словацькою, перекладав з латини і давньогрецької.[3] Дописував до періодичних видань сербською та українською мовами; перекладає та пише поезію русинською. Член Національної Спілки письменників України.[2] Жив і працював у Сербії. За спогадами Михайла Рамача, його покоління не бачило Йосипа Броза Тіто диктатором. Диктаторами були Брєжнєв, Чаушеску, лідери країн за «залізною завісою». Батьки, вчителі з дитинства говорили, що за «залізною завісою» — комуністичне лихо, Югославія — інша.[5] ВідзнакиЛауреат літературних і журналістських премій імені Светозара Милетича (за книжку політичних есе сербською мовою «По той бік мрій»[6]), Светозара Марковича і Станіслава Сташа Маринковича[3] (2002). З нагоди 15-ї річниці незалежності України у 2006 році нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня.[6] ТворчістьАвтор:
Примітки
Джерела
Посилання
|
|||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
