Расторгуєв Павло Андрійович

Павло Андрійович Расторгуєв
Народився	30 червня 1881(1881-06-30)  Стародуб, Чернігівська губернія, Російська імперія
Помер	21 березня 1959(1959-03-21) (77 років)  Новозибків, Брянська область, РРФСР, СРСР
Поховання	Новозибків
Країна	Російська імперія  РРФСР  СРСР
Діяльність	мовознавець, філолог, діалектолог, педагог, лексикограф, викладач університету
Alma mater	МДУ (1908) Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка (1901)
Галузь	мовознавство
Заклад	МДУ Q31213533? Брянський державний університет імені академіка І. Г. Петровського Yakub Kolas and Yanka Kupala Institute of Language and Literatured
Вчене звання	професор[d]
Науковий ступінь	доктор філологічних наук[d] (1941)
Членство	Q17046936? Інститут білоруської культури
Расторгуєв Павло Андрійович у Вікісховищі

Павло́ Андрі́йович Расторгу́єв (12 липня (30 червня) 1881(18810630), м. Стародуб, Брянська область — 21 березня 1959) — білоруський мовознавець-діалектолог, дійсний член Інституту білоруської культури (1924), доктор філологічних наук (1941), професор (1923).

Народився Стародубі 1881 року. Батько працював бухгалтером казначейства. Крім Павла, у сім'ї було ще семеро дітей. У будинку була велика бібліотека із давньоруською літературою, якою в дитинстві цікавився Павло. Навчався у Стародубському двокласному училищі, де проявив свої здібності.

Потім навчався у Глухівському учительському інституті. У 1903 році став студентом історико-філологічного факультету Московського університету, який успішно закінчив у 1908 році^[1]. Склав іспити на звання магістра російської мови та словесності. Працював у Московському університеті у 1917—1923 роках. У 1918 році читав курс лекцій з білоруської мови в Білоруському народному університеті в Москві («Білоруська мова в її сучасному та минулому стані» у книзі «Курс білорусознавства», 1918—1920).

1932 року репресований за «Справою славістів» і висланий до Караганди. В 1936 році йому дозволили виїхати з Караганди, але селитися в Москві було заборонено, тому два роки він прожив у сестри в місті Клинцях.

У 1938-1951 роках обіймав посаду завідувача кафедри російської Новозибківського педагогічного інституту, одночасно в 1947-1948 році в Інституті мови, літератури та мистецтва АН Білоруської РСР.

Помер 1959 р. у Новозибкові, де й похований.

Автор праць з українсько-білоруської мовної межі на північній Чернігівщині, опрацювання діалектологічних матеріалів Московської діалектологічної комісії, про польські впливи у говірках Підляшшя тощо.

Вибрані праці

• Говоры восточных уездов Гомельской губернии в их современном состоянии (1927)
• Северско — белорусский говор. Исследование в области диалектологии и истории белорусских говоров (1927)
• Словарь народных говоров Западной Брянщины (1973)

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Діалектологічний словник російської мови [Архівовано 12 жовтня 2007 у Wayback Machine.](рос.)

Це незавершена стаття про науковця. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.