Раух Єгор Іванович
Єгор (Георгій) Іванович Раух (ім'я при народженні — Георг Адольф Дітріх фон Раух, нім. Georg Adolph Dietrich von Rauch, 1789–1864) — доктор медицини та хірургії, лейб-медик, один із найкращих лікарів Санкт-Петербурга, дорадчий член Медичної Ради М. В. С., таємний радник, Почесний член Імператорської С.-Петербурзької Хірургічної Академії, Імператорської Академії Наук[5] та Мінералогічного Товариства в Петербурзі[6]. БіографіяЄгор Іванович народився 14-го липня 1789 року в парафії св. Якобі, Естляндської губернії, де його батько був пастором. Початкову освіту здобув у Ревельській гімназії, а в 1806[7][8] році вступив для вивчення медицини в Дерптський університет. Захистивши дисертацію: «Initiis morborum» (16-го липня 1811 року[9]), Раух здобув ступінь доктора медицини і хірургії і відправився в Петербург, де зайнявся практикою. У 1812 році він вступив ординатором до Обухівської лікарні і був призначений лікарем до Фінляндського єгерського полку. Проте його приватна практика дедалі більше збільшувалася, і тому ще 1814 року він відмовився від служби полку, а 1828 року залишив і Обухівську лікарню. У 1816 році принцеса Антуанетта Вюртемберзька рекомендує Рауха доктору Я. В. Вілліє:
Там же додається рекомендаційний лист графа Штейнеля, в якому він рекомендує принцесі Антуанетті доктора Рауха, який служив у єгерському полку, сформованому у Виборзі, в чині колезького асесора[10]. Масон, у 1817—1819 роках член петербурзької ложі «Петра до істини»[11]. У 1828 році досліджував мінеральні джерела Стародавньої Руси, де в 1834 за його безпосередньої участі було відкрито «Заклад мінеральних вод у Стародавній Русі», що відноситься до військового відомства[12]. У числі лейб-медиків Крейтона В. П. (1791—1864), Арендта Н. Ф. (1785—1859) з 4 по 15 березня 1829 року лікував імператора Миколу I[13]. У 1829 році, коли міцно встановилася його репутація, як одного з найкращих лікарів столиці, Є. В. І. Раух був запрошений до хворої Імператриці Олександри Федорівни і призначений її лейб-медиком. У 1833 році він супроводжував її у подорожі за кордон. На посаді лейб-медика Е. І. Раух пробув 16 років.  Під час хвороби Н. О. Пушкіної в 1835 був запрошений на консиліум, а потім лікував її (про те, що вона була задоволена його лікуванням, див. лист Н. О. Пушкіної до О. С. Павлищевої[15]).  З 1831 року він брав дуже діяльну участь у заняттях Медичної Ради, як її дорадчий член. У 1837 році Є. І. Раух був запрошений до членів Комітету, який спостерігав за придворною аптекою, а наступного року, за відсутністю лейб-медика Рюля, він виконував обов'язки інспектора з медичної частини над закладами, що перебували під заступництвом Імператриці Марії Федорівни. Є. І. Раух стояв біля джерел створення і був активним членом «Німецького лікарського товариства в С.-Петербурзі» (нім. Der deutsche arztliche Verein zu St. Petersburg). Першим директором товариства з 21 січня 1819 р. до 1842 р. був відомий хірург професор І. Ф. Буш. У 1842 р., коли його здоров'я різко погіршилося, і він став погано бачити, то за його рекомендацією головою (директором) товариства було обрано доктора медицини та хірургії Є. І. Рауха. Секретарем товариства був обраний К. І. Зейдліц (1798—1885) . Саме цього року в товариство вступив М. І. Пирогов, який став найактивнішим його членом[16]. Лейб-медик Є. І. Раух був ініціатором створення за сприяння графині Ю. П. Строганової в 1837 першого в Росії дитячого притулку на 16 осіб при Демидівському закладі (наб. р. Мойки, 108, 1-й директор — І. Ф. Буш)[17]. Діти обох статей 3-10 років приймалися безкоштовно і у притулку перебували з ранку до 7-8 години вечора. Старші діти навчалися Закону Божого, читання та рахунку, співу та рукоділля. 12 квітня 1846 року Є. І. Раух, дійсний статський радник, наданий дипломом на спадкову дворянську гідність[18]. У 1857 році обраний членом Комісії, якій було доручено висловитися щодо щеплень чуми рогатої худоби, зроблених у 1853 та в 1856 роках у Новоросії. За дорученням Міністерства державного майна Є. І. Раух відвідав чумощеплювальні інститути в Херсонській губернії та представив докладну та детально розроблену доповідь з цього питання. Дерптський Ветеринарний Інститут відзначив праці Рауха, обравши його, коли він справляв 50-річний ювілей своєї діяльності, почесним членом Інституту. 17 грудня того ж року Раух був обраний почесним членом Імператорської С.-Петербурзької Медико-Хірургічної Академії. Окрім медичної діяльності Є. І. Раух активно займався комерцією. У 1836 році разом із петербурзьким 1-ї гільдії купцем Карлом Самуїлом Нотбеком (Carl Samuel Nottbeck, 1779–1847) із Ревеля купив фабрику Фінлейсона (англ. Fynlayson) у Таммерфорсі. З 1835 по 1860 рік кількість робітників збільшилася з 60 до 1578 чоловік, а виручка сягнула 450 тисяч рублів сріблом[19]. Родина Раухів була співвласниками фабрики до її націоналізації в 1945 р. Є. І. Раух також володів декількома іншими підприємствами у Фінляндії.  У 1851 році Раух придбав маєток в селі Заводівка Херсонської губернії, керуючим якого був племінник дружини Юстус Йоган Конрад Рієзенкампф. Згодом власником маєток став онук Є. І. Рауха генерал Г. О. Раух. Помер 30 квітня 1864 року в С.-Петербурзі, похований на Смоленському лютеранському цвинтарі[20]. Після смерті Рауха в 1864 р. академік Карл Максимович Бер доповідав Фізико-математичному відділенню Академії наук про те, що доктор Єгор Іванович Раух "заповідав Бібліотеці Академії колекцію малюнків із зображенням природно-історичних предметів. Частково вони належать знаменитій Сибіллі Меріан». Праці Є. І. Рауха
Сім'я[21]
Примітки
Література
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
