Рафаель Санчес Ферлосіо

Рафаель Санчес Ферлосіо
ісп. Rafael Sánchez Ferlosio
Народився	4 грудня 1927(1927-12-04)[1][2][3]  Рим, Королівство Італія[3]
Помер	1 квітня 2019(2019-04-01)[4][2][3] (91 рік)  Мадрид, Іспанія[3]
Поховання	кладовище Альмуденаd[5]
Країна	Іспанія[3]
Діяльність	письменник, есеїст, мовознавець, історик
Сфера роботи	мовознавство[6], politics of Spaind, зовнішня політика США, телебачення, творче та професійне письмоd[6], проза[6], есей[6] і історія[6]
Alma mater	Мадридський університет[d], Escuela Oficial de Cined і College of San Jose, Villafranca de los Barrosd
Знання мов	іспанська[6][3][…] і італійська
Мова творів	іспанська
Жанр	нарація[d] і есей
Magnum opus	El Jaramad
Батько	Rafael Sánchez Mazasd
Брати, сестри	Miguel Sánchez-Mazasd, Chicho Sánchez Ferlosiod і Gabriela Sánchez Ferlosiod[8]
У шлюбі з	Кармен Мартін Гайте
Діти	Marta Sánchez Martínd
Нагороди	премія Надаля (1955) Премія Маріано де Кавіїd Francisco Cerecedo Prized (1983) Castilian Narrative Critic Awardd (1957) Національна премія з есеїстикиd (1994) Spanish Literature National Prized (2009)
Рафаель Санчес Ферлосіо у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Рафаель Санчес Ферлосіо (ісп. Rafael Sánchez Ferlosio; нар. 4 грудня 1927 — пом. 1 квітня 2019) — іспанський письменник^[9]. У 2004 році був відзначений за свою літературну творчість Премією Сервантеса^{[10] [11]}. Був одружений з колегою-письменницею Кармен Мартін Гайте.

Санчес Ферлосіо народився в Римі. Його батько, Рафаель Санчес Масас, був письменником, засновником і лідером Falange. Санчес Ферлосіо отримав премію Надаля за роман «Ель-Харама», реалістичне зображення вечірки вихідного дня. Він сприяв пробудженню іспанської літератури після закінчення громадянської війни, працюючи разом з молодими письменниками, такими як Хуан Гойтісоло та Ана Марія Матуте ^[12]

Після успіху своєї першої книги він на двадцять років відмовився від літературної діяльності. Він ніколи не називав причину свого мовчання, але багато критиків припускали, що це була форма мовчазної опозиції франкістській державі.

Повернувся до написання есеїв на культурні теми. До художньої літератури повернувся в 1986 році з романом Свідчення Ярфоса (El testimonio de Yarfoz), дія якого відбувається в уявній країні.

Помер у Мадриді у віці 91 року.^[13]

• Industrias y andanzas de Alfanhuí (1951)
• El Jarama (1955)
• Las semanas del jardín (1974)
• Mientras no cambien los dioses, nada ha cambiado (1986)
• El testimonio de Yarfoz (1986)
• Vendrán más años malos y nos harán más ciegos (1992)
• Non Olet (2002)
• El Geco (2005)
• Sobre la guerra (2007)
• God & Gun. Apuntes de polemología (2008)
• Guapo y sus isótopos (2009)
• Campo de retamas (2015)