Рачинська Наталія Володимирівна

Наталія Рачинська
Особисті дані
Повне ім'я	Наталія Володимирівна Рачинська
Народження	14 серпня 1970(1970-08-14) (54 роки)
	Кольчугіно, Владимирська область, РРФСР, СРСР
Зріст	178 см
Вага	71 кг
Громадянство	Україна
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1988—1989 «Арена» ? (?) 1989—1990 «Динамо» К ? (?) 1990—1993 «Тулуза» ? (?) 1993—1995 «Динамо» К ? (?)
Суддівська діяльність
Місто	Київ, Україна
Категорія	Асистент арбітра ФІФА
Професія	Помічник арбітра
Роки Змагання Ігор 2000–2002 Регіональна ліга 2002–2003 ДЮФЛ та аматори 2003–2007 Друга ліга 2007–2011 Перша ліга 2011–2016 Прем'єр-ліга 84 2011–2016 Міжнародні матчі ФІФА
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті. Інформацію оновлено 5 квітня 2014.
Наталія Рачинська у Вікісховищі

Наталія Володимирівна Рачинська (17 серпня 1970) — українська футболістка та футбольний арбітр. Перша жінка, яка почала працювати у найвищому дивізіоні України (боковий арбітр).^[1] Була асистенткою арбітра у фіналі жіночої Ліги чемпіонів 2013/14 «Тюресо» — «Вольфсбург» (арбітром була Катерина Монзуль) і фінал жіночого чемпіонату світу 2015 США — Японія (арбітром була Катерина Монзуль).

У дитинстві Наталія Рачинська займалася легкою атлетикою^[2]. Футбольну кар'єру розпочала у складі київського «Динамо». Залучалася до ігор різноманітних жіночих збірних СРСР. У 1991 році, після успішного турне киянок Францією, перейшла до лав місцевої «Тулузи»^[3], кольори якої захищала до виходу в декрет у другій половині 90-х. Після народження сина намагалася повернутися до великого спорту, однак через низький рівень української чемпіонату того часу змушена була відмовитися від цього задуму. Розпочинати тренерську кар'єру Наталія категорично не бажала, тож вирішила спробувати себе у футбольному арбітражі^[2].

У 2000 році Рачинська почала обслуговувати поєдинки регіональних ліг, два роки потому її було допущено до матчів ДЮФЛ та аматорських змагань всеукраїнського масштабу, а у 2003 році Наталія дебютувала на професійному рівні, виконуючи роль асистентки арбітра під час поєдинків другої ліги. З 2007 року обслуговувала ігри першої ліги. Вперше на матчі Прем'єр-ліги працювала 20 березня 2011 року між запорізьким «Металургом» та сімферопольською «Таврією»^[1][4].

7 липня 2011 року в складі суддівської бригади Олександра Дерда обслуговувала поєдинок Ліги Європи 2011/12 між вірменським клубом «Уліссес» та угорським «Ференцварошем», а 26 липня 2012 року працювала на матчі «Анортосіс» — «Левадія», допомагаючи Євгену Арановському.

6 травня 2012 року разом з Анатолієм Абдулою обслуговувала фінал кубка України 2012.^[5][6] 10 липня 2012 року у складі тієї ж бригади працювала на матчі Суперкубка України 2012.^[7][8]

З 10 по 28 липня 2013 року разом з Катериною Монзуль працювала на жіночому чемпіонаті Європи.^[9][10]

22 травня 2014 року разом з Мариною Стрілецькою та Катериною Монзуль обслуговувала фінальний поєдинок жіночої Ліги чемпіонів між шведським «Тиресе» та німецьким «Вольфсбургом»^[11].

На початку 2017 року припинила суддівську кар'єру через вікові обмеження для арбітрів.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Рачинська Наталія Володимирівна

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Рачинська Наталія Володимирівна

• Профіль на сайті комітету арбітрів ФФУ [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.]
• Профіль асистента арбітра (англ.) . «Worldfootball». Архів оригіналу за 19 квітня 2015. Процитовано 19 квітня 2015. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)

Інтерв'ю

• Наталія Рачинська: Завжди хотілося судити саме на лінії. Офіційний сайт УПЛ. 26 січня 2017. Архів оригіналу за 3 лютого 2017. Процитовано 3 лютого 2017. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)