Раєвська-Іванова Марія Дмитрівна
Марі́я Дми́трівна Рає́вська-Івано́ва (8 (20) червня 1840, Гаврилівка, нині Барвінківського району Харківської області — 9 (22) грудня 1912, Харків, похована в рідному селі) — українська мисткиня-художниця та педагогиня. Перша жінка в Російській імперії, якій Петербурзька академія мистецтв надала звання художника (1868). Засновниця харківської малювальної школи (зараз — Харківська державна академія дизайну та мистецтв)[1]. БіографіяМарія Дмитрівна Іванова народилася 8 (20) червня 1840 в сім'ї поміщика в 1840 році в селі Гаврилівка Ізюмського повіту Харківської губернії, яке заснував її дід Гаврило Іванов наприкінці XVIII століття[2]. Сім'я займалася й заробляла на землеробстві. Її батько Дмитро Іванов пішов стопами діда, ставши військовим[3]. Оскільки вона не могла здобути освіту в Імператорській Академії мистецтв (Санкт-Петербург; єдиний на той час художній навчальний заклад у Російській імперії) через те, що була жінкою, вона навчалася вдома та займалася самоосвітою[2]. Потім вона п'ять років навчалася за кордоном у Франції та Італії, відвідуючи курси італійською мовою з етнології, археології, історії мистецтва та лінгвістики на додаток до звичайних уроків мистецтва у Мілані, Флоренції, Сорбонні та Празі[4]. Навчалася в Дрездені у професора Людвіга Ергардта та Антона Дітріха[en]. Вивчала німецьку мову та літературу[3].  Повернувшись у 1868 році, вона захотіла відкрити власну художню школу, де могли б навчатися студенти обох статей і усіх фінансових можливостей. Для цього вона склала іспит на «Вільного художника» в Імператорській академії й стала першою такою художницею в Російській імперії[5]. У 1869 році Марія повернулася до Харкова, вона позичила у матері 500 рублів на організацію художніх класів і публікацію про їх відкриття у харківських газетах[4]. Це перший такий навчальний заклад на території України й третій у Російській імперії після Московської й Санкт-Петербурзької школи[4][6]. У школі викладали живопис, малюнок, креслення, скульптуру, розпис по фарфору[en], випалювання по дереву, тиснення по шкірі, розпис театральних декорацій[7][8][9][3].  Школа запрацювала 21 лютого 1869 року[10][11]. Художниця визначила напрямок школи — відродження ремесел, підвищення якості промислових товарів, що прямо залежало від отримання художньої освіти широкими масами населення. Як стверджує Ігор Шаров, Раєвська-Іванова, враховуючи, що Харків перетворюється на промисловий центр, обрала для своєї школи художньо-промисловий напрямок, що зробило цей навчальний заклад однією з найперших ланок в тогочасному ланцюзі навчальних закладів з художньо-промисловим напрямком. Марія Дмитрівна вважала, що саме мистецтво покликане зіграти важливу роль у перетворенні суспільства, що шляхом поширення художніх знань можна досягти високого рівня промисловості й це повинно сприяти прогресу і поліпшенню життя простих людей. При відкритті школи в ній безплатно викладав піклувальник Харківського навчального округу, дійсний статський радник, засновник міського товариства грамотності, ремісничого училища, один з організаторів Народного будинку Сергій Олександрович Раєвський[12]. Наступного року він одружився з Марією, яка взяла прізвище чоловіка і своє Раєвська-Іванова. Разом з чоловіком вони сприяли заснуванню Харківського художньо-промислового музею[3]. У 1872 році Марія Іванівна Раєвська отримала звання почесного члена Академії за новаторські методи, які вона застосовувала у своїй приватній майстерні, які приносили нагороди її учням на виставках[13].  1877 року у центрі міста на вулиці Чернишевській, 6 за проєктом архітектора Болеслава Михаловського, коштом сім'ї була зведена нова двоповерхова будівля для школи, яка збереглася й донині та є пам'яткою історії місцевого значення (охоронний № 3311-Ха)[2][14]. Через те, що школа була благодійною, учні навчалися безплатно, а платили по 12 рублів лише декілька багатих сімей, школу постійно переслідували фінансові проблеми[15]. У 1880-х роках харківська міська управа почала щорічно виділяти школі 200 рублів, що покривали лише незначну частину витрат[3][16]. Створена нею школа діяла двадцять сім років і навчала близько 900 учнів, у тому числі Сергія Васильківського, Олексія Бекетова, Генріка Семирадського, Володимира Беклемішева, Василя Єрмилова, Костянтина Первухіна та багатьох інших[1][8][17][18]. На Всеросійській виставці малювальних шкіл вона випередила значно престижнішу Строгановську школу. На початку 1890-х років Марія Раєвська-Іванова почала втрачати зір та вже не могла ні керувати школу, ні викладати у ній[4]. У вересні 1896 року школа стала громадським навчальним закладом, яким керувало місто[9][6]. Її назвали «Харківська школа образотворчих мистецтв», а розмістили в художньому музеї. Міська Дума одноголосно надала Марії Раєвській-Івановій звання Почесної Опікунки Харківської міської художньо-промислової школи та висловила подяку за її створення[3].  У 1912 році, школа стала «Харківським художнім училищем»; школа-супутник Імператорської Академії під керівництвом Олександра Любімова[19][20]. Для школи у тому ж році на Каплунівській вулиці (нині вулиця Мистецтв) було зведено нову будівлю. Автором проєкту є архітектор Костянтин Миколайович Жуков. Архітектор виконав фасад у стилі українського модерну проти якого протестували проросійські політики того часу[21]. Однак завдяки чоловіку Марії Сергію Олександровичу, українському історику Миколу Федоровичу Сумцову, архітекторові Віктору Валеріановичу Величку, українському націоналісту Миколі Івановичу Міхновському проєкт в українському стилі вдалося відстояти й харківські депутати у більшості проголосували за його прийняття[21]. Крім малювання та викладання, вона була автором численних статей і брошур з навчання мистецтва, а також підручника «Азбука малювання для сім'ї та школи» (1879). Повністю сліпою, вона викладала до кінця життя[22][21]. Марія Дмитрівна Раєвська-Іванова померла об 11-й годині ранку 9 (22) грудня 1912 року у своєму будинку на вулиці Чернишевській, 6 у Харкові[21]. Її відспівали у Мироносицькій церкві і поховали у рідному селі Гаврилівці[23][2]. Її могила була зруйнована під час радянської окупації. Пізніше вона перепохована, а на її могилі встановлено сучасний пам'ятник[23].  За радянських часів школа Марії Раєвської-Іванової була технікумом, а зараз відома як «Харківська державна академія дизайну та мистецтв» (з 1963). Будинок Раєвських на вулиці Чернишевський був відібраний у сім'ї радянською владою, зараз це офісна будівля. Її син, Олександр Сергійович, був інженером-техніком, який брав участь у проєктуванні кількох знакових типів російських паротягів[24]. Картина «Дівчина біля паркану» Марії Дмитрівни Раєвської Іванової експонувалася у Харківському художньому музеї, який був закритий після влучання російської ракети у 2022 році[25][26]. А «Портрет М. Бекетова», батька Олексія Бекетова, зберігається у фондах Харківського історичного музею. 7 жовтня 2021 року перед сучасною будівлею школи (нині Харківська державна академія дизайну та мистецтв) на вулиці Мистецтв було відкрито пам'ятник художниці й просвітниці Марії Раєвській-Івановій[27]. Пам'ятник створено за проєктом Нелі Витвицької, який вона зробила у 1998 році[28]. На відкритті пам'ятника був присутній міністр культури та інформаційної політики України Олександр Ткаченко. Після початку російського вторгнення в Україну у 2022 році, пам'ятник тимчасово демонтували, щоб вберегти його від обстрілів. Нині пам'ятник повернуто на місце. ТвориТвори (олії й акварелі) позначено впливом академізму:
Авторка підручника «Абетка малювання для сім'ї та школи» («Азбука рисования для семьи и школы», 1879) та керівництв «До прописів елементів орнаменту» («К прописям элементов орнамента» , 1896), " Досвід програми з викладання малювання у недільних класах для ремісників " ("Опыт программы по преподаванию рисования в воскресных классах для ремесленников, 1895) .
Примітки
Література
Електронні джерела
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.jpg)
.jpg)
.jpg)
Portal di Ensiklopedia Dunia
