Раєвський Микола Олексійович

Раєвський Микола Олексійович
Народився	1894[1]  Витегра, Lodeinopolsky districtd, Ленінградська область
Помер	1988[1]  Алмати, Казахська РСР, СРСР
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	письменник, літературознавець, літературознавець
Галузь	література[2], літературознавство[2] і мемуарна літератураd[2]
Alma mater	Карлів університет
Знання мов	російська[2]

Мико́ла Олексі́йович Рає́вський (рос. Николай Алексеевич Раевский; * 30 червня (12 липня за новим стилем) 1894, Витегра Олонецької губернії, нині Вологодської області Росії — † грудень 1988, Алма-Ата, нині Алмати, Казахстан) — російський письменник, дослідник творчості Олександра Пушкіна.

Микола Раєвський народився у повітовому місті Витегра, де його батько служив судовим слідчим.

Коли Миколі було два роки, сім'я переїхала на залізничну станцію Мала Вишера (неподалік від Петербурга) — за новим місцем служби батька. 1902 року Раєвські знову переїхали, цього разу в Подільську губернію. Батько — Олексій Сергійович Раєвський — був членом Кам'янець-Подільського окружного суду ^[3]. Мешкали Раєвські на вулиці Московській (нині Огієнка) в будинку Любінської ^[4].

1913 року Микола Раєвський із золотою медаллю закінчив Кам'янець-Подільську чоловічу гімназію ^[5] і вступив на природниче відділення фізико-математичного факультету Петербурзького університету. Добровільно покинув університет і вступив до Михайлівського артилерійського училища.

Учасник Першої світової війни. Бойове хрещення відбулося під час Брусиловського прориву.

Від 1918 року в рядах Білої гвардії. Жив в еміграції.

13 травня 1945 року заарештовано радянською владою. Засуджено до 5 років виправно-трудових таборів.

Від 1961 жив в Алма-Аті.

Автор книг «Якщо заговорять портрети», «Портрети заговорили» (шість видань: 1974—1980), повістей «Джафар і Джахан», «Останнє кохання Пушкіна».

• Ковнер  О. Дослідник Раєвський: Наші славетні // Прапор Жовтня. — 1987. — 8 серпня. — С. 2—3.
• Басманов А. Нащокин здесь одна моя отрада… // Огонёк. — 1978. — 3 июня (№ 23). — С. 20.
• Раевский Н. А. Особняк на Дворцовой набережной // Простор (Алма-Ата). — 1971. — № 12. — С. 88-94.
• Раевский Н. А. Друг Пушкина Павел Воинович Нащекин. — Ленинград: Наука. — 160 с.
• Раевский Николай. Портреты заговорили. — [Изд. 2-е]. — Алма-Ата: Жазушы, 1977. — 430 с.
• Олег Карпухин. Три слова о памятнике // Наше наследие. — 1989. — № 5.
• Римма Артемьева. Заговорившие портреты… // Казахстанская правда. — 2006. — 22 декабря.
• Д. Шустер. Мнение известного пушкиниста // Нева. — 2004. — № 6. [Архівовано 1 жовтня 2007 у Wayback Machine.]
• Митрофанов Н. Н. «Тихий Крым» белого капитана Н. Раевского // Альманах «Москва — Крым». — 2002. — № 4. [Архівовано 25 серпня 2007 у Wayback Machine.]
• Широкова Г. М., Полянская Е. И. Биолог, артиллерист, писатель // Журнал Санкт-Петербургского университета. — 2004. — 15 сентября. [Архівовано 5 травня 2008 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.