Резнікович Михайло Ієрухімович
Михайло Ієрухімович (Юрійович) Резнікович (26 квітня 1938, Харків) — український режисер. Народний артист Української РСР (1980). Лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1983). Генеральний директор-художній керівник Національного академічного театру російської драми ім. Лесі Українки (1994 — 2022) (нині Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки). Член Національної спілки театральних діячів України. Герой України (2013). ЖиттєписНародився 26 квітня 1938 р. в Харкові. У 1963 році закінчив Ленінградський інститут театру, музики і кінематографії (1963, майстерня Г. Товстоногова). У 1963—1966, 1970—1982 роках режисер, у 1982—1984 роках — головний режисер Київського державного академічного російського драматичного театру ім. Лесі Українки (нині Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки); 1966—1970 роки — режисер-постановник Московського драматичного театру ім. К. С. Станіславського; 1984—1988 роки — головний режисер Новосибірського театру «Красный факел». Здійснював постановки у театрах Ленінграда, Москви, Варни, Пекіна, Хайфи. Поставив разом з В. Горпенком телефільм «Дощ у чужому місті» (1979). Професор, зав. кафедрою режисури та майстерності актора Національного університету театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого (1989-2022 роки). Академік Національної академії мистецтв України (до 2024 року). Член Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка (1996—2004 роки). Член Національної спілки театральних діячів України. З 1994 року до грудня 2022 року був генеральним директором-художнім керівником Національного академічного театру російської драми ім. Лесі Українки (нині Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки). Своє звільнення з посади не сприйняв, написав ряд критичних публікацій в Facebook, присвячених тодішньому міністру культури Олександру Ткаченку та своєму учню та новому художньому керівнику театра Кирилу Кашлікову[1]. 4 липня 2024 року був позбавлений звання академіка Національної академії мистецтв України за «публічне вчинення дій, які явно суперечать інтересам, авторитету держави та НАМ України та пов’язані з пропагандою наративів країни-агресора під час дії воєнного стану»[2]. РодинаСин — російсько-англійський бізнесмен, колишній виконавчий директор російської холдингової компанії Altimo Олексій Резнікович (нар. 1968). Невістка — журналістка Анастасія Чухрай, донька кінорежисера Павла Чухрая. Громадянська позиціяБув довіреною особою президента України Віктора Януковича, підтримував його кандидатуру на президентських виборах 2004 року[3][4]. Театрознавець Олег Вергеліс називав Резніковича «хрестоматійною людиною Табачника», чия дружина, Тетяна Назарова, довгий час була примою театру Лесі Українки[5]. У 2014 році в інтерв'ю російській газеті «Известия» начебто підтримав російську окупацію Криму, заявивши, що це «абсолютно природний процес»[6]. Через декілька днів Резнікович спростував те, що казав ці слова в інтерв'ю: «Я не міг цього сказати хоча б тому, що, починаючи з 2005 року, коли влада хотіла знищити наш театр, я в жодному інтерв'ю не торкався політичної теми»[7]. У 2023 році, після початку російського вторгнення в Україну, заявив: «Слідом за Окуджавою можу повторити: „Ах, війна, що ж ти зробила, підла“… А ось хто автор цієї війни, руйнівник — потім розсудить час»[8]. У квітні 2024 року дав відеоінтерв'ю білорусько-російському телеканалу «БелРос» та його очільнику, заслуженому журналісту Росії Миколі Єфимовичу. У ньому Резнікович заявив, що «київський режим намагається ліквідувати руський мир», але він «вірить у те, що ця трагічна історія в Україні зміниться, вірить у сильну Росію та у її зміцнення»[9]. Режисерські роботи в театрі
Звання та нагороди
БібліографіяПримітки
Література Вікіцитати містять висловлювання від або про: Резнікович Михайло Ієрухімович
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
