Рейський Владислав Степанович

Рейський Владислав Степанович
Рейський Владислав Степанович
Народився	11 травня 1932
Помер	22 жовтня 2021 (89 років)
Місце проживання	Київ
Діяльність	кінооператор
Alma mater	Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого
Членство	Національна спілка журналістів України і Національна спілка кінематографістів України
Нагороди
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
	; ; ;

Рейський Владислав Степанович (11 травня 1932 — 22 жовтня 2021, Київ) — український репортер, кіно-відеооператор.

Життєпис

Закінчив Київський кінотехнікум (1956) та операторський факультет Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого (1972). Працював асистентом оператора «Укркінохроніки». З 1960 р. — оператор студії «Укртелефільм».^[1]

Під час Німецько-радянської війни був зв'язковим Київського підпілля «Арсеналець».^[2]

Зняв стрічки: «Шляхами Югославії» (1966), «Зустріч з Седнівим» (1966), «Карпатські етюди», «Трипільська балада» (1967), «Червоні й сині галстуки» (1968), «Весна степового краю», «Хазяїн землі» (1969), «Щоденник з'їзду ЛКСМУ», «Палац науки» (1970), «Застава на Дунаї», «Батько і син» (1971), «Ключі від неба» (1972), «У мирному небі України», «Змагання — це творчість» (1973), «Подвиг на кордоні» (1974), «Тваринництву — ударний фронт» (1974. Диплом Держтелерадіо), «Званням солдата зобов'язаний» (1975), «Ми не з легенди», «Полісся — партизанський край» (1977), «Нафтовики Полісся» (1978), «Біля воріт країни» (1979), «Слід на землі», «Про що говорять деснянські хвилі» (1981), «Рядовий кордону», «Слово Гіталова» (1982) та ін.