Рене де Обальдія

Рене де Обальдія
Ім'я при народженні	фр. René Maurice Claire de Obaldia[1]
Псевдонім	Maurice Ygor
Народився	22 жовтня 1918(1918-10-22)[2][3][…]  Британський Гонконг, Велика Британія[1]
Помер	27 січня 2022(2022-01-27)[5][1][6] (103 роки)  IX округ Парижа, Париж, Франція[1]
Поховання	цвинтар Монпарнас
Країна	Франція
Діяльність	драматург, поет, письменник, прозаїк
Сфера роботи	творче та професійне письмоd[7]
Alma mater	Кондорсе
Знання мов	французька[8][7][9]
Мова творів	французька
Роки активності	1961 — 2017
Членство	Французька академія[10] і Comité des intellectuels pour l'Europe des libertésd
Брати, сестри	Giselle de Obaldiad
У шлюбі з	Diane de Obaldiad, Mildred Claryd і Colette Durandd
Діти	Claire de Obaldiad[11], Gilles de Obaldiad[11] і Blaise de Obaldiad[12]
Автограф
Учасник	Друга світова війна
Нагороди	Премія французької мовиd (1996) prix de poésie Pierrette-Micheloudd (2008) Prix Décembred (1993) Grand prix du théâtred
Рене де Обальдія у Вікісховищі

Рене́ де Обальдія́ (фр. René de Obaldia; 22 жовтня 1918, Гонконг — 27 січня 2022) — французький прозаїк і драматург. Член Французької академії з 1999 року.

Рене де Обальдія — правнук другого президента Республіки Панама і син панамського дипломата та француженки з Пікардії. Рене де Обальдія виріс в Ам'єні та Парижі, де відвідував Ліцей Кондорсе. 1940 року він був призваний на військову службу і потрапив у полон. До 1944 р. перебував у таборі Сталаг VIII с у Жагані, де працював спочатку на брикетній фабриці, а потім на Одері як лісник. 1944 року важко захворів і був репатрійований до Франції.

У післявоєнний період де Обальдія працював у невеликому видавництві. Його друзями в ті роки були Ален Робб-Гріє, Ролан Барт і Жан-Мішель Атлан. 1961 року Жан Вілар зробив постановку першої великої п'єси Обальдія «Женузі» в Національному народному театрі у Віллербанні поблизу Ліона. 1963 року відбулася скандальна постановка п'єси «Сатирка де ла Вілетт», режисером-постановником якої був Андре Барсак. Ця п'єса зробила Обальдія одним із найпопулярніших авторів французького театру у світі. Твори Обальдія перекладені загалом на 28 мов^[13]. Обальдія є також автором пісень Луї Маріано та працював кіноактором.

Дружина де Обальдія померла 2012 року.

Обальдія був обраний членом Французької академії 22 лютого 1999 року як наступник Жульєна Гріна. З 2012 року після смерті Фелікена Марсо він був дуаєном Академії.

• Військовий хрест 1939—1945.
• Офіцер ордена «За заслуги».
• Командор французького Ордена мистецтв та літератури.
• Командор панамського Ордена Васко Нуньеса де Бальбоа.
• 1985: Гран-прі театру Французької академії за життєвий доробок.
• 1992: Премія французького PEN клубу.
• 1993: Prix Novembre за Exobiograph.
• 1993: Відзнаки «Почесний Мольєр» та «Мольєр автора» для п'єсу «Мсьє Клебс та Розалі».
• 1996: Премія французької мови.
• 2000: Почесний громадянин Ватерлоо, Бельгія.
• 2008: Командор Ордена за заслуги перед культурою (Мадагаскар).

• Les Richesses naturelles, récits-éclairs. Grasset, Paris 1952.
• Tamerlan des cœurs, Roman; 1955.
• Fugue à Waterloo; 1956.
• Le Graf Zeppelin ou la passion d'Émile; 1956.
• Le Centenaire, Roman; 1959.
• Exobiographie, Memoiren, 1993.
• Fantasmes des demoiselles, femmes faites ou défaites cherchant l’âme sœr, Gedichte; 2006.
• Le secret, Gedicht; 2010.

• Genousie; 1960.
• 7 Impromptus à loisir, sieben Theaterstücke; 1961.
• Le Satyre et la Villette; 1963.
• Du vent dans les branches du Sassafras 1966.
• L'Air du large 1966.
• Monsieur Klebs et Rozalie; 1975.
• Endives et miséricorde; 1986.
• Les Innocentines; 1993.

• Коротка біографія та бібліографія на сайті Французької академії (фр.)