Ренненкампф Павло Карлович

Ця стаття містить перелік джерел, але походження окремих тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність виносок. Будь ласка, допоможіть поліпшити цю статтю, додайте виноски з посиланнями на відповідні джерела до тексту статті. (липень 2021)

Павло-Георг Карлович фон Ренненкампф
Павел-Георг Карлович фон Ренненкампф
Прізвисько	«Жовта смерть»
Народження	17 (29) квітня 1854[1]  Konuvere manord, Гапсальський повіт, Естляндська губернія, Російська імперія
Смерть	1 квітня 1918(1918-04-01) (63 роки)  Таганрог, Область Війська Донського, Донська радянська республіка, РСФРР  вогнепальна рана
Поховання	Таганрог
Країна	Російська імперія
Вид збройних сил	кавалерія, піхота
Освіта	Академія Генерального штабу
Роки служби	1870-1915
Звання	генерал від кавалерії
Командування	Віленський військовий округ, 1-ша російська армія
Війни / битви	Перша світова війна, битва під Гумбінненом, битва під Танненбергом
Рід	Rennenkampffd
По відставці	розстріляний
Нагороди
Ренненкампф Павло Карлович у Вікісховищі

Павло-Георг Карлович фон Ренненкампф (17 (29) квітня 1854, замок Паткуль біля Ревеля (нині — Таллінн) — 1 квітня 1918, Таганрог) — російський воєначальник німецького походження, генерал від кавалерії (1910), генерал-ад'ютант (1912). Відомий через поразку своїх військ у Східно-прусській операції 1914 року. Після поразки під Танненбергом звільнений з військової служби. Розстріляний більшовиками.

Народився в дворянській родині німецького походження. Закінчив піхотне юнкерське училище в Гельсінгфорсі (1873) та Миколаївську академію Генерального штабу (1882).

На військовій службі — з 1870 року. Після закінчення військової академії у 1882 році служив на різних штабних посадах — від офіцера для доручень до начальника штабу кавалерійської дивізії. Із 1895 року командував 36-м Охтирським драгунським полком. Із 1899 року був начальником штабу російських військ в Забайкаллі.

У 1900 році брав участь у придушенні повстання «Іхетуань» в Китаї. За успішні бої з повстанцями був нагороджений орденом Святого Георгія 4-го ступеня.

Під час російсько-японської війни 1904—1905 років командував Забайкальською кавалерійською дивізією. Учасник битви під Мукденом.

Під час революції 1905 року Ренненкампф командував каральними загонами в Сибіру. Жорстоко придушував селянські повстання та робітничі страйки. У цей же час отримав прізвисько «Жовта смерть» через те, шо носив форму Забайкальського козачого війська із жовтими лампасами на штанях.

У 1906—1913 роках — командир 3-го армійського корпусу.

Із 20 січня 1913 по 1 серпня 1914 року — командувач Віленським військовим округом.

З початком Першої світової війни на базі управління Віленського військового округу було створено управління 1-ї армії. На чолі армії став генерал Ренненкампф. Під командуванням Ренненкампфа були три армійські корпуси і кавалерійська група — 12 дивізій та 402 гармати. 17 серпня 1914 року 1-ша армія перейшла кордон з Німеччиною і почала наступ в напрямку Кенігсберга. Сам Ренненкампф попри те, що його армія вела тяжкі бої, продовжував залишатися в глибокому тилу у Вільно.

20 серпня 1914 року в районі Гумбіннена відбулася зустрічна битва між 8-ю німецькою та 1-ю російською арміями. Попри великі втрати (зокрема, повністю була знищена 28-ма піхотна дивізія росіян) росіяни завдали поразки противнику і німці почали відхід.

В ході битви під Танненбергом Ренненкампф допустив ряд тактичних та стратегічних помилок, внаслідок чого 2-га армія генерала Самсонова була розбита. 1 вересня 1914 року він відвів свої війська назад за Німан.

Восени 1914 року штаб 1-ї армії було перекинуто в Польщу. У Лодзинській операції Ренненкампф зазнав поразки і був знятий з посади.

У 1915 році Ренненкампф був звільнений з військової служби і відправлений у відставку.

У 1917 році за наказом Тимчасового уряду був ув'язнений, але після Жовтневого перевороту втік і переїхав у Таганрог, де жив на нелегальному становищі під чужим ім'ям. Був розстріляний більшовиками.

• Орден Святого Станіслава 3-го ступеня (1884)
• Орден Святої Анни 3-го ступеня (1888)
• Орден Святого Станіслава 3-го ступеня (1894)
• Орден Святої Анни 2-го ступеня (1895)
• Орден Святого Володимира 4-го ступеня (1899)
• Орден Святого Георгія 4-го ступеня (серпень 1900)
• Орден Святого Георгія 3-го ступеня (грудень 1900)
• Орден Святого Володимира 3-го ступеня (1903)
• Орден Святого Станіслава 1-го ступеня з мечами (1905)
• Золота зброя, прикрашена діамантами «За хоробрість» (1906)
• Золота зброя «За хоробрість» (1906)
• Орден Святої Анни 1-го ступеня (1907)
• Орден Святого Володимира 2-го ступеня з мечами (1914)
• Орден Меча (Швеція)
• Орден Залізної корони (Австро-Угорщина)

1. Португальский P. M., Алексеев П. Д., Рунов В. А. Первая мировая в жизнеописаниях русских военачальников. — М.: 1994.
2. Голицын В. В. Генерал Павел Карлович Ренненкампф. Генералы Великой войны. М.: 2014.
3. Залесский К. А. Кто был кто в Первой мировой войне. — М.: АСТ; Астрель, 2003. — 896 с. — 5000 экз. — ISBN 5-17-019670-9. — ISBN 5-271-06895-1.
4. Пахалюк К. Восточная Пруссия, 1914—1915. Неизвестное об известном. Калининград, 2008. С. 29 — 30
5. Храмов Ф. Восточно-прусская операция 1914 г. м., 1940. С. 72—96
6. Н. Н. Головин, «Из истории кампании 1914 года на Русском фронте», Кн. 1, т. 1. "План войны "; т. 2. Начало войны и операции в Восточной Пруссии "/ Н. Н. Головин — М.: АЙРИС-пресс, 2014 г.-688 с.,(Белая Россия), стр. 466