Ретрофле́ксні при́голосні (англ.retroflex consonants; від англ.retro, «назад» + лат.flexio, «загинання») — у фонетиці група приголосних звуків, що мають однакове ретрофлексне місце творення — прототипічно кінчик язика піднімається до твердого піднебіння і загинається вгору. Інші назви — церебра́льні при́голосні (англ.cerebral consonants; використовується в індології), какуміна́льні при́голосні (англ.cacuminal consonants). Зазвичай, це тверді звуки, які не пом'якшуються. У Міжнародному фонетичному алфавіті ретрофлексна вимова позначається гачком ⟨˞⟩ знизу основного знака.
Плоскі ламінальні постальвеолярні звуки (наприклад, польський [ʂ]) звичайно позначаються так само, як справжні ретрофлексні (субапікальні постальвеолярні). Термін «ретрофлексний приголосний» відповідно крім вузького значення (артикуляція нижньою поверхнею загнутого догори кінчика язика) використовується і в більш широкому значенні (артикуляція з підняттям кінчика язика).
Wells, J. C.Sounds Interesting: Observations on English and General Phonetics. — Cambridge : Cambridge University Press, 2014. — 217 с. — ISBN 978-1107074705.
Ladefoged, Peter; Maddieson, Ian. The Sounds of the World's Languages. — Oxford : Blackwell, 1996. — 217 с. — ISBN 0-631-19814-8.
Ця таблиця містить фонетичні символи МФА, які деякі браузери можуть неправильно зображати. Якщо символи в парі, справа розміщується дзвінкий приголосний.