Рибчинський Юрій Євгенович

Рибчинський Юрій Євгенович
Рибчинський Юрій Євгенович
	Герой України Юрій Рибчинський
Народився	22 травня 1945 (80 років); Поділ, Київ, Українська РСР, СРСР
Громадянство	Україна
Національність	українець
Діяльність	поет, драматург, сценарист
Alma mater	Філологічний факультет Київського університету[d]
Знання мов	українська
Головував	Радник президента України з питань культури (1998—2000)
Діти	Рибчинський Євген Юрійович
Нагороди
	Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Сайт	ribchinskiy.com
	; Висловлювання у Вікіцитатах; Медіафайли у Вікісховищі ;

Ю́рій Євге́нович Рибчи́нський (нар. 22 травня 1945, Київ) — радянський та український поет, драматург, сценарист, один із засновників сучасної української естрадної пісні. Герой України (2020)^[1], народний артист України (2000).

Я і друзів розумів
І ворогів умів прощати,
Бо хрещений батько мій —
То Хрещатик, то Хрещатик.

Юрій Рибчинський

Біографія

Народився 22 травня 1945 року в Києві, у старовинному районі міста Подолі.

У 1967 році закінчив Київський державний університет імені Т. Шевченка. З 1970 року на творчій роботі.

Позаштатний радник президента України з питань культури (квітень 1997 — січень 2000).

У березні 1998 року балотувався в народні депутати України від СДПУ(О), № 39 в списку.^[2]

Син Юрія Рибчинського — Євген — поет, продюсер, автор пісень, політичний діяч.

Виступає проти вилучення з назви Національної музичної академії імені Петра Чайковського прізвища російського композитора, вважаючи, що «етнічно Чайковський не був росіянином»^[3].

Творчість

Серйозно поезією він захопився в 1960-ті роки. То був період високого піднесення й розквіту літературного жанру. Навчаючись у Київському державному університеті, Рибчинський друкує свої поезії в періодичних виданнях. Коли Юрію було вісімнадцять років, його твори з'явилися в популярному журналі «Юність» та газеті «Комсомольская правда». Відтоді ім'я Ю. Рибчинського стало відомим далеко за межами України.

З роками зростали популярність й авторитет Ю. Рибчинського, розширювалося коло композиторів, з якими він працював.

Автор текстів до пісень композиторів:^[2]

Володимира Івасюка («Кленовий вогонь», «У долі своя весна»),
Ігоря Поклада («Осіння пісня», «Дикі гуси», «Чарівна скрипка», «Тече вода», «Зелен-клен»),
Ігоря Шамо («Три поради»^[4]),
Миколи Мозгового («Минає день», «Знов я у гори йду»),
Геннадія Татарченка («Віват, король…»),
Павла Зіброва («Хрещатик»^[5])

та багатьох інших.

Загалом на пісні покладено понад 150 віршів Рибчинського.

Його пісні в різні часи виконували: Ніна Матвієнко, Ярослав Євдокимов, Назарій Яремчук, Василь Зінкевич, Софія Ротару, Анісімови Любов і Віктор, Таїсія Повалій, Йосип Кобзон, Наталія Бучинська, Наталія Могилевська, Мозговий Микола, Руслана Лижичко, Павло Зібров, Тамара Гвердцителі, Валерій Леонтьєв, Олександр Малінін, Володимир Мулявін, Лоліта Мілявська, та інші. Поета по праву називають одним з основоположників української естрадної пісні. Юрій Рибчинський пише для «зірок», але також наділений талантом відкривати нові імена.

Автор лібрето «Пізня середа» (1975), «Товариш Любов» (1977), «Брехуха» (1976), рок-опери «Біла ворона. Жанна д'Арк» (1991), опери «Біла ґвардія».

У 2007 відбулася прем'єра рок-опери «Парфумер», лібрето до якої написав Юрій Рибчинський^[6].

Книги

Юрій Рибчинський. Поїзд. — Київ: Український письменник, 2005. — 159 с.

Юрий Рибчинский. Белая ворона. — Київ: Український письменник, 2010. — 308 с. (російською)

Юрий Рибчинський. Безсоння. — Київ: Український письменник, 2010. — 351 с.

Юрий Рибчинский. ЧеLOVEк. — Київ: Український письменник, 2010. — 371 с. (російською)

«Театр дерев» (1991).

Нагороди та відзнаки

Звання Герой України з врученням ордена Держави (22 серпня 2020) — за визначні особисті заслуги у збагаченні української культури та мистецтва, формуванні національної ідентичності, багаторічну плідну творчу діяльність^[7]
Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (21 травня 2015) — за визначний особистий внесок у розвиток національної культури, збагачення вітчизняного пісенного мистецтва, багаторічну плідну творчу діяльність^[8]
Народний артист України (25 травня 2000) — за вагомий особистий внесок у розвиток української культури і мистецтва, багаторічну плідну творчу діяльність^[9]
Заслужений діяч мистецтв України (29 червня 1995) — за особистий внесок у збагачення національної мистецької спадщини, високий професіоналізм^[10]
Відзнака президента України «Національна легенда України» (20 серпня 2021) — за визначні особисті заслуги у становленні незалежної України і зміцненні її державності, вагомий внесок у розвиток національного мистецтва, спорту, багаторічну плідну професійну діяльність^[11]
Лавреат Всесоюзних конкурсів «Краща пісня року» (1972, 1974, 1976, 1978-80, 1983, 1987-89)