Ридзинський замок
Ридзинський замок (пол. Zamek w Rydzynie) — замок, розташований у місті Ридзина Лещинського повіту Великопольського воєводства у Польщі. Історія Первісний готичний замок Ридзинських було споруджено у 1403—1422 роках на штучному острові[2]. Він проіснував неповні два століття, аж до вторгнення шведів. У 1685—1695 роках, за проєктом королівського архітектора Юзефа Шимона Беллотті[3][4] або Помпео Феррарі[2] частково на мурах старого замку споруджено барокову резиденцію родини Лещинських гербу Венява. Вже тоді замок набув форми чотириповерхової, чотирикрилої споруди з внутрішнім подвір'ям та чотирма вежами по кутах[2]. Оздоблення інтер’єрів реалізував Мікеланджело Паллоні. У замковому театрі у 1687 році відбулася польська прем’єра комедії Мольєра «Міщанин-шляхтич». Близько 1700 року[4] з ініціативи Станіслава Лещинського замок було перебудовано за проєктом Помпео Феррарі[3], якого Лещинський спеціально привіз із Риму. Він перебудував західне крило замку на зразок проєктів Берніні (Палаццо Барберіні, реконструкція Лувра). У той час також постала двоповерхова бальна зала[4]. У 1707 році замок згорів[4]. Станіслав Лещинський, після невдалого переобрання, продав Ридзину у 1736[5] або 1738 році[4] прихильникові Августа III Фрідріха Олександру Сулковському[4]. Чергову перебудову, вже для родини Сулковських, було здійснено 1742—1745 роках[4]. Сілезький архітектор Кароль Марцін Франц[4], спочатку реалізуючи концепцію Помпео Феррарі, змінив декор фасадів на рококовий, заклав нові дахи та шоломи на вежах. Франц також перебудував бальну залу. У наступні роки Франц реалізував власні ідеї, в тому числі близько 1750 року створив додаткову вісь із північного боку, спорудивши будівлі стайні, возовні та офіцин[4]. У самому замку, у північному крилі, він додав центральний ризаліт, що є входом до головних сходів[4], а також побудував кам'яний міст, що з'єднує вхід з овальною площею перед господарськими будівлями. З того ж періоду (1752 рік) походять кам'яні сфінкси Яна Рімплера[4]. Архітекторами останньої великої перебудови у 1783—1796 роках стали Ігнатій Графф та Домінік Мерліні[4]. У той час було перебудовано бальну залу, а також офіцини та господарські будинки[4]. У 1916—1918 роках у замку розміщувався німецький табір військовополонених. У 1927—1928 роках (під керівництвом Стефана Цибіховського) будівлю було пристосовано до потреб гімназії[4]. З 1928 року і до початку Другої світової війни у 1939 році у замку розміщувалася гімназія-ліцей імені Сулковських[3]. Під час німецької окупації у замку розміщувалася школа Гітлер'югенду з інтернатом. У 1945 році, відразу після визволення, замок було розграбовано і спалено до голих стін[3] червоноармійцями. Відбудову було здійснено протягом 1950—1965 років[2]. Пізніше замок передали Товариству польських інженерів та техніків механіків[4]. У 1972—1977 роках новий власник провів консерваційну реконструкцію деяких інтер'єрів, облаштувавши у замку готель з конференц-залами та рестораном. Ці функції будівля виконує донині. ПаркНа схід від замку знаходиться парк, закладений у другій половині XVII століття. Спершу парк мав регулярне планування, однак у 1783—1785 роках його було переплановано[2]. Близько 1820 року парк було перетворено на ландшафтний в англійському стилі. У парку розміщувалося багато павільйонів (включаючи оранжерею, турецький павільйон, мисливський замок), до нашого часу зберігся лише відремонтований павільйон стрільниці з 1772 року. ЛегендаІснує легенда, що раз на рік під час грозової ночі у замку відправляє месу скелет священника з міністрантами. У цій службі бере участь біла пані, яка потім сповідається, але не отримує відпущення. Згодом привиди зникають. Світлини
Примітки
Посилання |
|||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
