Ризьке нахімовське військово-морське училище

Ризьке нахімовське військово-морське училище (латис. Rīgas Nahimova Skola, рос. Рижское Нахимовское военно-морское училище) — військово-морське училище, яке існувало СРСР у 1945—1953 роках у місті Рига.

Історія

Створене наказом Народного комісара військово-морського флоту М. Кузнецова від 21 липня 1945 і стало третім нахімовським училищем у СРСР (після Тбіліського та Ленінградського) й останнім за часом створення. 30 серпня 1945 року — дата початку формування училища.

В 1953 році розформоване і на його базі було організоване Вище військово-морське училище підводного плавання. Кадри й вихованці переведені до Ленінградського НВМУ.

Діяльність

Ризьке нахімовське училище де-юре проіснувало 8 років. 5 вересня 1953 року директивою Генштабу від 26 серпня 1953 року училище закінчило своє існування. За цей час було випущено 398 осіб, які були розподілені за випусками наступним чином:

1-й випуск 1949 рік — 61 осіб;
2-й випуск 1950 рік — 81 осіб;
3-й випуск 1951 рік — 64 осіб;
4-й випуск 1952 рік — 80 осіб;
5-й випуск 1953 рік — 112 осіб.

З усіх випусків «Золото» отримали 3 людини, «Срібло» отримали 19 осіб.

Начальники училища

Випускники училища

Лойкканен Гаррі Генріхович — контр-адмірал у відставці, був командиром ракетного підводного крейсера стратегічного призначення, командиром дивізії РПКСН, заступником командувача флотилією підводних човнів в сел. Гаджієво.
Степанов Юрій Федорович — командир першої радянської атомної субмарини «К-3», що пізніше отримала назву «Ленінський комсомол».^[1]
Шауров Олександр Олексійович^[ru] — контр-адмірал.
Паттерсон Джеймс Ллойдович^[ru] — радянський і американський поет.
Дворкін Володимир Зіновійович^[ru] — російський вчений, генерал-майор, професор, головний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин^[ru] РАН.
Берзін Альфред Семенович — контр-адмірал, командир атомного підводного човна К-184, командир 10 дивізії атомних підводних човнів, закінчив РНВМУ в 1951 році.

Примітки

↑ Триумф и трагедия «Ленинского комсомола». Архів оригіналу за 22 грудня 2016. Процитовано 21 грудня 2016. Триумф и трагедия «Ленинского комсомола» (рос.)