Рикалін Микола Миколайович

Рикалін Микола Миколайович
Рикалін Микола Миколайович
Народився	14 (27) вересня 1903; Одеса
Помер	21 травня 1985 (81 рік); Москва
Країна	Російська імперія → СРСР
Діяльність	науковець
Alma mater	Далекосхідний інститут
Посада	керівник лабораторії інститут металургії ім. Байкова АН СРСР
Науковий ступінь	академік АН СРСР
Аспіранти, докторанти	Yury Tsvetkovd
Членство	Академія наук СРСР
Нагороди

Рикалін Микола Миколайович (* 14 (27) вересня 1903(19030927), Одеса — † 21 травня 1985, Москва) — вчений радянських часів в галузі зварювання та металургії, 1953 — член-кореспондент АН СРСР, 1968 — академік. 1959 — член Сербської академії наук і мистецтв. 1979 — лауреат Державної премії СРСР. Нагороджений орденом Жовтневої Революції, двома орденами Трудового Червоного Прапора, «Знак Пошани», також медалями. Віце-президент Міжнародного інституту зварювання, голова Національного комітету СРСР по зварюванню.

Життєпис

По материнській лінії — серб. 1929 року закінчив Далекосхідний інститут, там же працював.

У 1936—1939 роках працював в Московському вищому технічному училищі ім. Н. Е. Баумана.

В 1939—1953 роках працював старшим науковим співробітником у Інституту машинознавства та в секції по науковій розробці проблем електрозварювання і електротермії АН СРСР.

З 1953 року керував лабораторією інституту металургії ім О. О. Байкова АН СРСР.

Його наукові праці стосуються:

теплофізичних основ обробки металів,
зварювання металів і плазмових процесів в металургії й технології неорганічних матеріалів.

Надруковано його монографії:

1947 — «Теплові основи зварювання»,
1941 — «Розрахунки теплових процесів при зварюванні»,
1958 — узагальнююча праця «Теплові процеси при зварюванні, їх теорія та інженерні розрахунки».

Зареєстровано 6 його патентів на винаходи, зокрема «Сплав на основі ніобію» — разом з В. І. Трефіловим.