Рильські, Сцібор-Рильські (пол.Rylscy; Ścibor-Rylscy) — шляхетський рід польського походження.
Походження
Рід Рильських гербу Остоя походить від лицарів, які в XV ст. володіли селом Великий Рильськ поблизу міста Рава-Мазовецька в Мазовецькому князівстві. Уже в XVI ст. маєток був поділений на частини, а їхні численні власники перетворювалися на дрібну шляхту. Через що представники роду для змушені були шукати себе на цивільній та військовій службі. Серед родини Рильських що досягли значного становища в урядах Речі Посполитої — Самуель, який в 1654—1659 рр. був надвірним коронним підскарбієм, а також Міхал[pl] який в 1684 р. став гостинським каштеляном і сенатором.
На Русі Рильські з'явились ще в кінці XVI ст.[1], серед яких першим відомим представником був Войцех Рильський. Він був київським гродським писарем та отримав 1639 р. від короля Владислава IV уряд житомирського войського[2][3]. Спадок по Войцеху був відписаний вінницьким єзуїтам, які утримували колегіум.
В XVIII ст. роду Рильських був наданий придомок Сцібор (пол.Ścibor)[4].
В родині зберігали спогад про дивовижний порятунок прадіда Тадея Рильського — Ромуальда, який за часів Коліївщини навчався в Умані і потрапив до рук гайдамаків. За мить до страти 14-літній підліток заспівав український псалом «Пречистая Діво, Мати Руського краю», чим зворушив коліїв. Їхній отаман відпустив не лише юного спудея, а й усіх бранців, що мали загинути разом із ним. Згодом Тадей Рильський записав цю сімейну історію і надрукував її в журналі «Киевская Старина»[5][6].