Римська облогова техніка

Римська облогова техніка
Оператор	Армія Стародавнього Риму

Римська облогова техніка — це сукупність інженерних споруд, машин і тактик, які використовувалися римською армією для облоги фортець і міст у період з 8 століття до н.е. до 5 століття н.е. Ці технології відіграли ключову роль у розширенні Римської імперії, дозволяючи долати укріплення ворогів, зокрема під час Пунічних війн, Галльських війн та численних громадянських конфліктів. Римська облогова техніка поєднувала інноваційні інженерні рішення, запозичені від греків і етрусків, із власними вдосконаленнями, що забезпечувало високу ефективність.

Римська облогова техніка почала формуватися в ранній період існування Риму, коли місто вело війни з сусідніми народами, такими як етруски та латини. Вплив грецької інженерії, зокрема через контакти з Великою Грецією, сприяв адаптації таких машин, як баліста та онагр. У 4–3 століттях до н.е. римляни почали систематично використовувати облогові вежі та тарани, що стало вирішальним під час Першої Пунічної війни (264–241 до н.е.).

У період пізньої Республіки та ранньої Імперії (2 століття до н.е. – 2 століття н.е.) римська армія вдосконалила техніку завдяки інженерам, таким як Вітрувій, який описав конструкції облогових машин у своєму трактаті Десять книг про архітектуру^[1]. Під час облоги Алесії (52 до н.е.) Гай Юлій Цезар використав складну систему валів, ровів і облогових веж, що стало прикладом інженерного генія римлян^[2].

Римська облогова техніка включала різноманітні машини та споруди, кожна з яких мала своє призначення:

• Баліста: Машина для метання каменів або стріл. Використовувалася для руйнування стін або ураження живої сили ворога^[3].
• Онагр: Одноплечий торсіонний пристрій, що метав важкі камені. Ефективний проти укріплень^[4].
• Скорпіон: Легша версія балісти, призначена для точкового ураження піхоти^[4].
• Таран: Масивна балка для руйнування воріт або стін. Часто встановлювався під навісом для захисту воїнів^[5].
• Облогова вежа: Висока рухома конструкція для розміщення лучників і штурмових груп. Використовувалася для подолання стін^[6].

Ці пристрої доповнювалися інженерними спорудами, такими як вали, рови та підкопи, що ускладнювали захист фортець.

Римляни використовували облогову техніку в поєднанні з тактичними маневрами. Наприклад, під час облоги Масада (73–74 н.е.) римська армія під керівництвом Флавія Сільви побудувала гігантський земляний вал, щоб підняти облогову вежу до рівня фортеці^[7]. Іншим прикладом є облога Єрусалима в 70 н.е., де Тит застосував балісти та тарани для руйнування стін Храму^[8].

Римляни також використовували психологічний тиск, демонструючи ворогу міць своїх машин, що часто змушувало міста здаватися без бою^[9]. Крім того, римські інженери вміли швидко адаптувати техніку до місцевих умов, наприклад, будуючи понтонні мости для переправ або тимчасові укріплення^[10].

• Вітрувій. Десять книг про архітектуру. — Львів: Світ, 2007.
• Campbell D. B. Greek and Roman Siege Machinery 399 BC–AD 363. — Osprey Publishing, 2003.
• Connolly P. Greece and Rome at War. — London: Greenhill Books, 1998.
• Goldsworthy A. Caesar: Life of a Colossus. — Yale University Press, 2006.
• Heather P. The Fall of the Roman Empire. — Pan Books, 2006.
• Levick B. Vespasian. — Routledge, 1999.
• Marsden E. W. Greek and Roman Artillery: Technical Treatises. — Oxford: Clarendon Press, 1969.
• Richmond I. A. The Roman Siege-Works of Masada. — Journal of Roman Studies, 1962. — Vol. 52.
• Rossi C. Ancient Engineers' Inventions. — Springer, 2017.
• Southern P. The Roman Army: A Social and Institutional History. — Oxford University Press, 2006.