Ритов Сергій Михайлович
Сергій Михайлович Ритов (20 червня (3 липня) 1908, Харків — 22 жовтня 1996, Москва) — радянський учений, фахівець в області радіофізики, член-кореспондент Академії наук СРСР по відділенню загальної фізики та астрономії (радіотехніка та електроніка) з 26 листопада 1968 року (з 1991 — член-кореспондент РАН). НавчанняПочав навчатися в 1916 р. в Москві. Після закінчення в 1925 р. 10-ї московської школи був направлений на навчання в 1-й Московський державний університет. У 1930 р. закінчив фізико-математичний факультет Московського державного університету і вступив до аспірантури НДІ фізики при МДУ. У 1933 році закінчив аспірантуру за спеціальністю «Теорія коливань» під керівництвом академіка Л. В. Мандельштама. У 1938 р. захистив докторську дисертацію на тему «Модульовані коливання і хвилі», яка справила значиний вплив на розвиток теорії коливань[3]. Викладацька діяльністьЗ 1930 р. почав викладав фізику і математику в МДУ (1930—1932 рр., 1934—1938 рр..), а також у ГІФТІ (1932—1934 рр., 1945—1947 рр.) та МФТІ (1947—1978 рр.)[4]. У 1934—1958 рр. також працював в оптичній лабораторії Фізичного інституту АН СРСР (ФІАН). В 1935 р. почав вивчення дифракції світла на ультразвукових хвилях. У 1937 р. запропонував ефективний метод аналізу побудови хвиль в плавнонеоднорідних середовищах (Метод Ритова) — потужний інструмент дослідження поширення хвиль. Від 1947 р. — професор, завідувач кафедри загальної фізики, від 1949 р. — кафедри радіофізики на фізико-технічному факультеті МДУ. З 1951 року перейшов на МФТІ[5]. У 1947 р. був членом комісії для таємного голосування у ФІАНі на захисті дисертації А. Д. Сахарова «Теорія ядерних переходів». У 1958 р. на запрошення академіка Олександра Мінця очолив радіофізичну лабораторію в Радіотехнічному інституті АН СРСР (з 1980-х років — начальник теоретичного відділу). Його робота стосувалася дослідження принципових фізичних питань, пов'язаних з розробкою і створенням наземних радіоінформаційних комплексів: дослідження впливу неоднорідностей атмосфери на характеристики радіолокаторів дальньої дії, розробка і створення малошумливих параметричних підсилювачів, розвиток акустооптичних методів обробки радіолокаційних сигналів, дослідження іоносфери за допомогою ракет і штучних супутників Землі в інтересах дальньої радіолокації[3]. Похований на Донському кладовищі[6]. Науковий внесокГалузі в які Ритов вніс фундаментальний внесок, можна умовно розділити на три великі групи[7]:
С. Ритову належить найбільш загальна феноменологічна теорія молекулярного розсіяння світла, що включає в себе аналіз спектрів Мандельштама-Бріллюена і деполяризованого випромінювання, а також спектру розсіювання, обумовленого флуктуаниями ентропії. Ця теорія, підтверджена численними експериментами, отримала загальне визнання. В своїх роботах він також дав точне рішення задачі про відбиття електромагнітних хвиль від шару з від'ємною діелектричною сталою, дослідив питання зв'язку між вектором Пойнтинга, вектором групової швидкості і щільністю енергії при розповсюдженні електромагнітних хвиль в анізотропних середовищах. Він став одним з основоположників теорії теплових флуктуацій в електродинаміці. Деякі з розвинених ним методів аналізу радіофізичних завдань стали настільки загальновживаними, що сприймаються як «народні»[4]. Ритов є автором окремих розділів у популярних підручниках фізики. В Росії і за кордоном добре відомий його підручник «Введение в статистическую радиофизику». Нагороди
Публікації
Примітки
Література
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
