Рогова Павла Іванівна
Павла Іванівна Рогова́ (2 листопада 1947 р., с. Іванівка Запорізької обл. — 25 вересня 2014 р., м. Київ) — українська науковиця-бібліотекознавиця, педагог, громадський діяч. Одна з фундаторів і перший директор Державної науково-педагогічної бібліотеки України імені В. О. Сухомлинського Національної академії педагогічних наук України (1999-2014), член президії НАПН України, член президії Української бібліотечної асоціації. Кандидат історичних наук, старший науковий співробітник, заслужений працівник культури України. ЖиттєписУ 1961 р., після закінчення 7 класу середньої школи № 1 м. Кам’янка-Дніпровська, переїхала до Києва, де навчалась у середній школі-інтернаті № 10 та музичній студії при Київській державній консерваторії ім. П. І. Чайковського.[1]1968 року закінчила Київський державний педагогічний інститут імені О. М. Горького (нині — Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова) за спеціальністю «Вчитель української мови та літератури». 1997—2001 навчалася в аспірантурі Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. 2004 р. захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук з теми «Педагогічні бібліотеки України (друга пол. ХІХ – 20-ті рр. ХХ ст.)», де ґрунтовно розкрила історію становлення та розвитку вітчизняних педагогічних бібліотек. 2004 року їй присуджено науковий ступінь кандидата історичних наук, а 2008 року — вчене звання старшого наукового співробітника зі спеціальності "Книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство". З 2004 — викладач циклу бібліотекознавчих дисциплін, 2005–2014 — доцент Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова за сумісництвом. 25 вересня 2014 — померла у м. Києві на 67-му році життя. Похована у колумбарії Байкового кладовища. Професійна діяльністьТрудову діяльність у бібліотечній галузі розпочала 1970 року бібліотекарем книгозбірні Київського державного інституту іноземних мов (нині – Київський національний лінгвістичний університет). Упродовж 1972–1989 рр. – працювала в Державній республіканській бібліотеці УРСР ім. КПРС (нині – Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого) на посадах старшого бібліотекаря, згодом – головного бібліотекаря, завідувача сектору відділу рекомендаційної бібліографії. У 1989–1992 рр. – директор бібліотечного об’єднання (у січні–липні 1993 р. – директор спеціальної педагогічної бібліотеки) Київського міського будинку вчителя. В серпні 1993 р. очолила Центральну освітянську бібліотеку (ЦОБ) Інституту системних досліджень освіти України (протягом 1996–1999 рр. ЦОБ перебувала в підпорядкуванні Інституту змісту і методів навчання Міністерства освіти України).[2] Колектив ЦОБ на чолі з П. Роговою розпочав формування національного галузевого книгосховища, співпрацюючи з освітянськими установами, видавництвами, громадськими та благодійними організаціями. За її ініціативою в бібліотеці активно запроваджувались інноваційні форми й методи бібліотечно-інформаційного забезпечення освітян, виокремлено і посилено методичний напрям діяльності установи. Особливу увагу П. Рогова приділяла культурно-просвітницькій роботі, залучаючи до бібліотечних заходів відомих письменників, художників, освітян, акторів. Спільно з Ф. Погребенником, доктором філологічних наук, професором, лауреатом Національної премії імені Т. Шевченка організувала цикл вечорів «Визначні жінки України» у Київському міському будинку вчителя, була незмінною ведучою цих заходів[1]. Наприкінці 1990-х рр. П. Рогова порушила питання перед Міністерством освіти України щодо заснування сучасного всеукраїнського галузевого інформаційного центру — Державної науково-педагогічної бібліотеки України. У 1999 р. у структурі Академії педагогічних наук України (нині – Національна академія педагогічних наук України) за сприяння МОН України на базі фондів ЦОБ і наукової бібліотеки Інституту педагогіки АПН України було створено Державну науково-педагогічну бібліотеку України (з 2003 р. – Державна науково-педагогічна бібліотека України імені В. О. Сухомлинського). Постановою Президії АПН України від 17 листопада 1999 р. № 1-7/10-125 П. Рогову було призначено директором-організатором книгозбірні. Під керівництвом П. Рогової відбулося становлення бібліотеки як науково-дослідної установи з питань галузевого бібліотекознавства, бібліографознавства, книгознавства, всеукраїнського інформаційного, науково-методичного та координаційного центру мережі бібліотек МОН України та НАПН України. Розбудовуючи ДНПБ України, П. Рогова наполегливо просувала ідею створення мережі спеціальних освітянських бібліотек, стала розробником і керівником теоретичних, науково-методичних та організаційних засад її функціонування[1]. 2003 р. П. Рогова ініціювала підготовку в Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова фахівців за інтегрованою спеціальністю «бібліотекар-педагог», там же викладала низку бібліотекознавчих дисциплін.[2] П. Рогова є автором понад 300 наукових праць, серед яких монографія, концепції, наукові статті у вітчизняних та зарубіжних виданнях, бібліографічні покажчики, методичні посібники. Була науковим консультантом і редактором збірника «Наукові праці Державної науково-педагогічної бібліотеки України ім. В. О. Сухомлинського», членом редколегій низки часописів із психолого-педагогічних питань і бібліотекознавства.[1] Твори
Громадська діяльність2005 обрана членом президії НАПН України. 1998–1999 рр. долучалася до створення Всеукраїнського громадського об'єднання Українська бібліотечна асоціація. У 1999–2005 – голова секції освітянських бібліотек, з 2009 року – член президії ВГО Українська бібліотечна асоціація. Відзнаки
На вшанування пам’яті П. Рогової ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського з 2015 р. проводить щорічні бібліотекознавчі читання, а також заснувала Премію імені Павли Рогової за вагомий внесок у розвиток галузевого бібліотекознавства, бібліографознавства та книгознавства.[3] Джерела
Література
Примітки
|
||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
