Рогожин Олексій Володимирович

Олексі́й Володи́мирович Рого́жин
Олексі́й Володи́мирович Рого́жин
Алексей Владимирович Рогожин
Прізвисько	Лёша Рав
Псевдонім	Лёша Рав
Народився	7 березня 1909; Балабаш-Нурусово, Буїнський повітd, Симбірська губернія, Російська імперія
Помер	24 березня 1944 (35 років); Дрогобич, Українська РСР, СРСР
Країна	Російська імперія; СРСР
Діяльність	поет, перекладач, педагог
Сфера роботи	поет
Alma mater	Мордовський державний університет імені М. П. Огарьова (1936)
Знання мов	чуваська, ерзянська і російська
Роки активності	з 1930
Напрямок	реалізм
Жанр	вірш, поема
Учасник	німецько-радянська війна

Олексі́й Володи́мирович Рого́жин (псевд. Льоша Рав; нар. 7 березня 1909, с. Балабаш-Нурусово, Буїнський повіт, Симбірська губернія, Російська імперія (тепер Батиревський район, Чувашія, РФ) — пом. 24 березня 1944, м. Дрогобич, УРСР, СРСР) — радянський ерзянський поет, перекладач, педагог. Учасник Німецько-радянської війни.

Біографічні відомості

Народився в родині лісника. Закінчив Мордовський державний педагогічний інститут ім. Полєжаєва (1936).

З 1930 — вчитель ерзянської та російської мови у Саранському педагогічному училищі (Мордовія).

Творчість

Ранні вірші (початок 30—х рр.) під псевдонімом Льоша Рав друкував у журналі «Сятко» («Іскра»), газетах «Эрзянь коммуна» та «Ленинэнь киява» («Ленінським шляхом»). Твори, що оспівували красу рідного краю, увійшли до збірки «Иетне жойнить» («Роки дзвонять», 1933).

Епічні поеми «Галё» й «Литува» присвячені ерзянському селу напередодні подій 1905, 1917 рр. й акцентують увагу на зростанні національної самосвідомості ерзянського народу.

Помітний вплив на творчість Рогожина мав традиційний ерзянський фольклор, поезії російських поетів Олексія Кольцова та Ніколая Некрасова.

Рогожин переклав з чувашської ерзянською мовою поему К. Іванова «Нарспі».

Загинув в Україні у складі радянських військ.