Родіон Раскольников

Родіон Раскольников
Родіон Раскольников
Поява	Злочин і кара
Виконавець	Тараторкін Георгій Георгійович і Кошовий Володимир Олегович
Інформація
Стать	чоловіча
Релігія	Дом_Раскольниковаd
Громадянство	Російська імперія

Родіо́н Рома́нович Раско́льников — головний дійовий персонаж роману Федора Достоєвського «Злочин і кара».

Раскольников в романі

Раскольников — колишній студент-юрист з Санкт-Петербурга, через брак коштів вимушений залишити навчання в університеті. Живе вкрай бідно.

Він вирішив убити одну стару, титулярного радника, що дає гроші на відсотки.

Стара дурна, глуха, хвора, жадібна, бере величезні відсотки, зла і заїдає чужий вік, мучачи у себе в робітниць свою молодшу сестру. «Вона нікуди не годна», «для чого вона живе?», «чи корисна вона хоч кому-небудь?» тощо.

	Дає вчетверо менше, ніж коштує річ, а відсотків по п'яти й навіть по семи бере на місяць тощо.
— частина I, глава VI

	Дає вчетверо менше, ніж коштує річ, а відсотків по п'яти й навіть по семи бере на місяць тощо.
— частина I, глава VI

На злочин, однак, не наважується, поки не отримує лист від матері, в якому йдеться про підготування одруження його сестри з якимсь паном Лужиним. Розуміючи, що сестра не любить майбутнього чоловіка, а жертвує собою заради добробуту сім'ї та, більшою мірою, заради самого Раскольникова, він обманом проникає у квартиру бабусі, вбиває і грабує її, попутно вбиваючи випадкового свідка в тій же квартирі.

Маючи свою теорію про те, що люди діляться на звичайних людей, що пливуть за течією, і людей, подібних Наполеону, яким дозволено все, Раскольников до вбивства зараховує себе до другої категорії; однак після вбивства виявляє, що повною мірою належить до першої.

Зовнішність

Зовнішність героя в романі описується двічі.

	До речі, він був гарний собою, з прекрасними темними очима, мав темно-русе волосся, ростом вище середнього, тонкий і стрункий… Він був настільки погано одягнений, що інша людина, навіть і звичайна людина, совість має не виходити в такому лахмітті на вулицю.
— опис Раскольникова на початку твору.

Пізніше Достоєвський створив інший портрет Родіона Романовича — після злочину він нагадує людину, з насилу перемагає сильний фізичний біль:

Брови його були зрушені, губи стиснуті, погляд збуджений

Подібний «метод дворазового портретування» автор застосував і до опису зовнішності інших персонажів — зокрема, Соні Мармаладової і Свидригайлова. Цей художній прийом дозволив письменникові показати, що його герої за короткий відрізок часу пройшли через низку важких випробувань, що відбилося на їх зовнішності^[1].

Прототипи

1. Герасим Чистов.

Прикажчик, розкольник 27-ми років, який убив сокирою в грудні 1865 року в Москві двох бабусь (куховарку і пралю) з метою пограбування їх господині, міщанки Дубровиной. З залізної скрині були викрадені гроші, срібні й золоті речі. Убиті були знайдені в різних кімнатах в калюжах крові (газета «Голос» 1865 р. 7-13 вересня).

2. А. Т. Неофітів.

Московський професор загальної історії, родич по материнській лінії тітки Достоєвського купчихи А. Ф. Куманіна і поряд з Достоєвським один з її спадкоємців. Неофітів проходив у справі підроблювачів квитків 5%-го внутрішньої позики (порівняйте мотив миттєвого збагачення у свідомості Раскольникова).

3. П'єр-Франсуа Ласенер.

Французький злочинець, для якого вбивство людини було тим же самим, що «випити склянку вина»; виправдовуючи свої злочини, Ласенер писав вірші й мемуари, доводячи в них, ніби він «жертва суспільства», месник, борець із суспільною несправедливістю в ім'я революційної ідеї, нібито підказаної йому соціалістами-утопістами (виклад процесу Ласенер 1830-х років на сторінках журналу Достоєвського «Час», 1861 р. № 2).

У кінематографі

У кіно Раскольников вперше був зображений Грегорі Чмара в німій екранізації «Раскольников», режисер Роберт Віне (1923 р.). Він був зображений Пітер Лорре у Йозеф фон Штернберг голлівудська кіноверсія (1935), Джон Герт в адаптації мінісеріалу BBC 1979 року, Патрік Демпсі в телевізійному фільмі 1998 року та Джон Сімм (2002 р.), Кріспін Гловер (2002 р.) та Ілля Кремнов (2005 р.). Персонаж Мішеля у Робер Брессон «Кишеньковий злодій» заснований на Раскольникові. Пол Шредер, який написав «Таксист» (1976 р.), своєю чергою, був натхненний персонажем Брессона Мішелем створити антигероя Тревіса Бікла, Роберта Де Ніро.^[2] Британський психологічний трилер 2005 року Матч-пойнт Вуді Аллена — це дискусія з «Злочином і покаранням»: головний герой Кріс Уілтон (Джонатан Ріс Мейерс) рано спостерігається читання книги та ідентифікація з Раскольниковим.^[3] Задумливий самотник, який вбиває бідну дівчину, яка любить його, тому що він вважає свої інтереси вищими за оточуючих, мало знає провини й уникає виявлення завдяки удачі. Аллен сигналізує про свої наміри більш поверхневою схожістю: обох майже не вражає несподівана поява художника на сходовій клітці, і обидва поліцейські грають із підозрюваним у кота та мишку. Його драма-трилер 2015 року «Ірраціональна людина» також натхненний «Злочином і покаранням», з головним героєм Ейбом Лукасом (Хоакін Фенікс) як його персонажем Раскольниковим.^[4]