У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Розанов.
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Розанов Анатолій.
Анатолій Володимирович Розанов (нар.28 листопада1954, Майкоп) — радянський, український і російський композитор, музичний продюсер та музикант, продюсер та автор музики гурту «Фрістайл». Член Російського авторського товариства.
Біографія
Анатолій Розанов народився в 1954 році в Майкопі. Він доводиться онучатим племінником знаменитої російської художниці Ольги Розанової. Незабаром сім'я переїхала до П'ятигорська, де Анатолій жив до 16 років.
Потім, оскільки його дід по матері Ф. Е. Поліщук був під час німецько-радянської війни командиром партизанського загону і похований у Полтаві біля Вічного вогню[1], родині надали квартиру в Полтаві[2].
Ще під час навчання в школі Анатолій активно цікавився естрадною музикою, полюбив творчість групи «Beatles», грав у шкільному ансамблі на бас-гітарі. Після закінченні школи грав у різних полтавських ВІА. У жовтні 1975 року Анатолій Розанов створив при БК профспілок ВІА «Інтервал»[3], яким керував аж до весни 1978 році. У репертуарі ансамблю були популярні пісні радянських композиторів, в тому числі військово-патріотичної спрямованості. ВІА брав активну участь у концертних програмах БК, виступав на танцювальних вечорах. З перших концертів глядачі відзначали мелодійне, «бітлів» звучання ансамблю, що, втім, і не дивно, адже всі музиканти колективу любили The Beatles і намагалися бути на них схожими.
У 1979 році Анатолій Розанов створює при БК полтавського заводу «Знамя» жіночий вокально-інструментальний ансамбль «Олімпія», а в 1980-му — ще один гурт, чоловічий ВІА «Постскриптум». Завод «Знамя» випускав продукцію оборонного значення, був на хорошому рахунку у своєму міністерстві, а його керівництво не шкодував коштів на художню самодіяльність[4]. Через ці колективи пройшло багато полтавських музикантів. І залишатися б їм самодіяльними на довгі роки, якщо б у 1987 році не розпався відомий тоді ВІА «Фестиваль» — колектив, який записав для багатьох художніх фільмів музику композитора Максима Дунаєвського. Обом половинкам «Фестивалю» знадобилися нові учасники[5], і колишні «фестивальовці» на чолі з музичним керівником Олегом Шеременко звернулися до Анатолія Розанова, який деякий час працював з ВІА «Фестиваль» як другий звукорежисер. У підсумку учасники «половинки» «Фестивалю» об'єдналися з музикантами Анатолія Розанова і під ім'ям «Олімп» влаштувалися на роботу до Красноярської державної філармонії. Але спільна робота не заладилася, «розанівська» частина «Олімпу», прийнявши назву «Профіль», переїхала до сусіднього Барнаула, де дала серію концертів з уже відомим тоді артистом-пародистом Михайлом Євдокимовим.
Через творчі розбіжності з керівництвом Алтайської філармонії, подальша перспектива групи стала туманною, але колектив під керівництвом Анатолія Розанова запросив на роботу [Архівовано 5 вересня 2018 у Wayback Machine.] директор Михайла Муромова, колишній керівник ВІА «Орфей» Рафаель Мазитов. Група Анатолія Розанова, прийнявши назву «Вищий пілотаж», супроводжувала виступи Михайла Муромова, виконуючи при цьому і декілька пісень, написаних Анатолієм Розановим на вірші учасників групи Сергія Кузнєцова та В'ячеслава Черниша. Одна з цих пісень, «Будь за мене спокійний», потрапила до репертуару Сергія Бєлікова. Подивившись на реакцію публіки на виступи Муромова та проаналізувавши його репертуар, Анатолій Розанов спробував дещо змінити музичний стиль власної творчості[6]. Написані після цього пісні були тепло зустрінуті глядачами і прохолодно — самим Муромовим[7]. У підсумку, музиканти на чолі з Анатолієм Розановим прийняли рішення створити власний музичний проект. Так в ніч з 7 на 8 листопада 1987 року з'явився на світ гурт «Фрістайл».
Анатолій Розанов є беззмінним керівником групи «Фрістайл», практично єдиним автором музики всіх пісень гурту. Ним створено понад 140 пісень для «Фрістайлу», в тому числі знамениті «Боляче мені, боляче» та «Ах, какая женщина!» (обидві — на вірші Тетяни Назарової[8]). У 1996 році за пісню «Ах, какая женщина!» Анатолій Розанов був удостоєний Диплома музичного телефестивалю «Пісня-96»[9].
Крім групи «Фрістайл», Анатолій Розанов пише пісні для інших виконавців. Так, майже півтора десятка пісень написано ним для Світлани Лазаревої (в тому числі, «Тільняшка» та «Лавочка»), декілька пісень увійшло до репертуару Фелікса Царікаті («Ох вже, ці ніжки», «Жінка в блакитному»), Ольги Прядіной («Білі лелеки»). В рамках проекту «Фрістайл Плюс — Хіти та Зірки» багато молодих артистів створили свої кавер-версії відомих пісень «Фрістайлу».
16 лютого 2012 року Анатолій Розанов урочисто відкрив у Полтаві власну музичну студію [Архівовано 10 серпня 2018 у Wayback Machine.], будівля для якої будувалося за спеціально розробленим фірмою «ACOUSTIC» [Архівовано 14 серпня 2018 у Wayback Machine.] проектом. Поєднання акустичних характеристик приміщень студії з комплектом висококласного обладнання визнаних світових брендів — за визнанням багатьох звукорежисерів, абсолютно новий рівень звукозаписної індустрії для України.
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 28 січня 2016. Процитовано 21 серпня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
