Розбійний приказ

Розбійний приказ — приказ, який відав розшуком і судом по кримінальних справах. Адміністративно-судовий орган центрального управління в Московському царстві з кінця XV і до першої чверті XVIII століття.
З 1539 року згадуються бояри в Москві, яким «замовлені розбійні справи». Імовірно, це була тимчасова комісія, заснована для знищення розбоїв, які тоді посилилися. Позаяк розбої не припинялися, то тимчасова комісія перетворилася на постійну, і таким чином з'явилася «Розбійна ізба», надалі «Розбійний приказ», який вперше згадується 1571 і проіснував до XVIII століття.
1682 на базі Розбійного було утворено Розшуковий (Розбійний розшукний) приказ.

1756 указом Сенату «Про визначення головних сищиків для розшуку і викорінення злодіїв, розбійників і збіглих людей» вводилися посади головних сищиків, а для координації їх діяльності в Москві було утворено Контору головного сищика. За імператора Петра ІІІ згідно з указом Сенату від 2 жовтня 1762 функції сищиків були передані місцевим поліцейським органам^[1].

• Розбійний приказ [Архівовано 26 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.
• Розшуковий приказ [Архівовано 19 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія
• Сищик [Архівовано 20 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.