В інтегруванні, розкладання раціонального дробу на суму найпростіших дозволяє інтегрувати раціональні функції.
Усякий правильний раціональний дріб
, знаменник якого розкладено на множники

де лінійні множники
в
відповідають дійсним кореням
, а множники
— незвідні квадратичні множники
що відповідають парам комплексних спряжених коренів
.
Можна подати (лише єдиним способом) у виді наступної суми найпростіших дробів:

Невизначений інтеграл раціонального дробу на будь-якому проміжку, де знаменник дробу не обертається в нуль, існує і подається через елементарні функції, а саме, він є сумою:
- раціональних дробів (для доданків зі степенем
),
- раціональних логарифмів (для лінійних дробів зі степенем
),
- арктангенсів (для квадратичних дробів зі степенем
).
Зазвичай невідомі коефіцієнти шукають за допомогою методу невизначених коефіцієнтів.
Рішення Ісаака Барроу для інтегралу від секансу було першим випадком використання розкладання дробів в інтегруванні[1].
Неформальний опис
Відомо, що многочлен n-го степеня в загальному випадку має n комплексно-спряжених коренів (деякі корені можуть збігатися). Наприклад, многочлен x2 − 6x + 8 має два корені; многочлен x3 − 6x2 + 8x + 7 має три корені тощо.
Відповідно, будь-який многочлен може бути розкладений за формулою
де
,
…
— корені многочлена.
Наприклад, многочлен x2 − 6x + 8 можна розкласти наступним чином:
x2 − 6x + 8 = (x - 2)(x - 4),
де 2 і 4 — корені квадратного рівняння
x2 − 6x + 8=0.
Отже, дріб, знаменником якої є многочлен, може бути розкладений наступним чином:
.
Ця операція розкладання дробу в деякому сенсі зворотня операції приведення дробу до спільного знаменника, з тією лише різницею, що тут ставиться зворотня задача — не привести дріб до спільного знаменника, а розкласти дріб, що має спільний знаменник, на декілька дробів, що мають різні знаменники.
Для прикладу розкладемо дріб
.
Згідно з тим, що написано вище, розклад цього дробу буде таким
.
Почнемо приводити два дроби у правій частині рівняння до спільного знаменника, і, очевидно, що чисельник, отриманого дробу буде рівним чисельнику первісного дробу
,
тобто, чисельник отриманого дробу буде дорівнювати одиниці.
Маємо
.
Записуючи два дроба з правого боку під одну риску, отримаємо
.
Розкривши дужки в знаменнику, отримаємо
.
Враховуючи, що знаменники однакові, то чисельники дробів з правої і лівої сторони можна порівняти; тоді отримаємо:
.
Розкриємо дужки з правої частини рівності та згрупуємо доданки:
.
В лівій частині множник при змінній х дорівнює нулю (змінна х відсутня), а вільний член дорівнює 1. В правій частині рівності множник при х дорівнює (А+В), а вільний член дорівнює (-4A — 2B). Прирівнюючи множники при х в правій і лівій частинах отримуємо рівняння:
.
Аналогічно прирівнюємо вільні члени, і отримуємо рівняння:
.
Об'єднуємо ці два рівняння в систему:
.
Розв'язуючи цю систему, знаходимо,що
,
.
Отже, маємо розклад
Тоді, інтеграл від дробу
буде дорівнювати сумі інтегралів від двох дробів
.
Враховуючи, що під знаком диференціалу до змінної можна додавати будь-яку константу, запишемо
Зробимо дві заміни
,
.
Тоді інтеграл прийме вигляд
.
Ці два інтеграли можна знайти за таблицею інтегралів. Тоді остаточно отримуємо:
або
.
Многочлен першого степеня в знаменнику
Підстановка u = ax + b, du = a dx дозволяє спростити інтеграл

до

Многочлен першого степеня в знаменнику, зведений до деякого цілого додатного степеня
Та ж сама підстановка спрощує інтеграл, подібний наступному

до

В знаменнику многочлен другого степеня, який не має дійсних коренів
Розглянемо інтеграл

Найпростіший шлях побачити, що знаменник x2 − 8x + 25 не має дійсних коренів, полягає в тому, щоб обчислити його дискримінант, і побачити, що цей дискримінант від'ємний. Іншим чином, можна виділити повний квадрат в знаменнику:

і можна побачити, що знаменник являє собою суму квадратів двох чисел, і ця сума ніколи не може бути рівною 0 або менше 0, якщо x — дійсне число.
Використовуючи підстановку

нам потрібно виділити вираз x − 4 в чисельнику. Тоді мі зможемо записати чисельник x + 6 у вигляді суми (x − 4) + 10, і тоді інтеграл буде записан у вигляді

Наведена вище підстановка дозволяє взяти перший із цих двох інтегралів:

Причина, з якої ми можемо опустити модульні дужки, є у тому, що, як ми казали раніше, вираз (x − 4)2 + 9 не може мати від'ємних значень.
Далі треба взяти інтеграл

В першу чергу, виділимо повний квадрат в знаменнику, після чого проведемо не складні алгебраїчні перетворення:
![{\displaystyle {\begin{aligned}&{}\quad \int {10 \over x^{2}-8x+25}\,dx=\int {10 \over (x-4)^{2}+9}\,dx\\[9pt]&=\int {10/9 \over \left({x-4 \over 3}\right)^{2}+1}\,dx={10 \over 3}\int {1 \over \left({x-4 \over 3}\right)^{2}+1}\,\left({dx \over 3}\right)\end{aligned}}}](https://wikimedia.org/api/rest_v1/media/math/render/svg/a5aa39a4735dce090d72c7ea9f7266c571a231cb)
Тепер використаємо наступну підстановку


що дозволяє знайти

Додаючи обидва знайдених вирази, запишемо результат інтегрування

Використання комплексного розкладу
В деяких випадках зручніше використовувати комплексний розклад многочлена. Так, у наведеному вище прикладі:

Розкладаємо знаменник на два комплексні множники:

Після чого шукаємо розклад підінтегрального виразу на два доданки:

Вирішивши нескладну систему лінійних рівнянь, отримуємо:


Після інтегрування маємо:

Згрупуємо окремо дійсні та уявні доданки:



Як відомо, арктангенс комплексного змінного виражаеться через логарифм:

Це дає нам можливість переписати другий доданок через арктангенс:

В знаменнику многочлен другого степеня, зведений до цілого додатного степеня
Розглянемо інтеграл

Так само, як це робилося вище, можна представити чисельник x + 6 у вигляді суми (x − 4) + 10, і взяти ту частину, котра містить вираз x − 4, за допомогою підстановки

Нам залишається лише знайти інтеграл

Як це робилося вище, спочатку виділимо повний квадрат, після цього зробимо нескладні математичні дії

Після цього можна використовувати підстановку:



Після чого інтеграл приймає вигляд

Декілька разів використовуючи формулу

можна спрощувати цей інтеграл, до поки підінтегральний вираз не буде мати cos θ в степені, більше ніж 1.
Далі варто виразити sin(θ) і cos(θ) як функції від x. Приймемо, що

і що тангенс = (протилежна сторона)/(прилегла сторона). Якщо «протилежна» сторона має довжину x − 4 і «прилегла» сторона має довжину 3, то згідно теоремі Піфагора гіпотенуза має довжину √((x − 4)2 + 32) = √(x2 −8x + 25).
Маємо


і

Див. також
Примітки
- ↑ V. Frederick Rickey and Philip M. Tuchinsky, «An Application of Geography to Mathematics: History of the Integral of the Secant», Mathematics Magazine, volume 53, number 3, May 1980, pages 162—166
Джерела