Розпушуюча молекулярна орбітальРозпушуюча молекулярна орбіталь — молекулярна орбіталь, що утворюється комбінацєю атомних орбіталей за теорією методу МО ЛКАО з поглинанням енергії та зменшенням величини хвильової функці, що супроводжується розпорошенням, а не концентруванням електронної густини. У теорії МО електрони описуються хвильовою функцією[1]. Коли такі хвилі знаходяться близько і в різних фазах (протифазні, знаки функцій різні), це приводить до їх комбінації (взаємодії) і нового, нестабільного щодо попередніх станів, утворення. Таким чином стабільний зв'язок не формується між цими двома атомними орбіталями[2] та як наслідок це приводить до відштовхування обох атомів. Таким чином Розпушуюча молекулярна орбіталь має протилежні властивості до Зв'язуючої молекулярної орбіталі. Опис![]() За методом МО ЛКАО хвильова функція , що відповідає молекулярній орбіталі (МО), є лінійною комбінацією (сумою) функцій атомних орбіталей (АО):
де n — кількість атомів у молекулі, , ,… — хвильові функції електронних орбіталей атомів, що взаємодіють, с — числові коефіцієнти, які визначають внесок кожної АО у МО і значення яких визначають з огляду на умову мінімуму енергії. У разі віднімання (-) , … (знаки обох функцій від'ємні), хвильова функція спадає і абсолютне значення хвильової функції у просторі між ядрами зменшується. Це означає, що при утворенні молекулярної орбіталі густина електронної хмари у між'ядерному просторі зменшується, внаслідок чого атомні ядра молекули притягуються не до між'ядерної області, а до периферії молекули, тобто ніби відштовхуються одне від одного. В даному випадку хімічний зв'язок між атомами не виникає. На такій МО електрон матиме більшу енергію, як на вихідній АО і не створюватиме зв'язку. Диатомні молекули
Примітки
ДжерелаВ. В. Григор'єва, В. М. Самійленко, А. М. Сич. Загальна хімія. Київ. Вища школа. 1991. ст. 87-89. ISBN 5-11-003667-5 |
Portal di Ensiklopedia Dunia