Романадзе Луіза Джумберовна
Романа́дзе Луі́за Джумбе́ровна — юристка, науковиця Одеської школи права, адвокатка, медіаторка, кандидатка юридичних наук, доцентка, експертка в сфері вирішення конфліктів та розвитку медіації в Україні, громадська діячка, співавторка коментаря до Закону України "Про медіацію"[1]. Очолювала кафедру правознавства Одеського національного економічного університету. З 2018 року обіймає посаду президентки ГС «Українська академія медіації»[2]. Зробила значний вклад у розвиток та популяризацію медіації як альтернативного способу вирішення спорів[3][4]. Співавторка звіту «Медіація в Україні у воєнний та повоєнний час. Звіт за результатами оцінювання потреб із рекомендаціями». Опублікувала низку наукових робіт на цю тему[5][6][7]. Вона є співредакторкою та співавторкою підручника «Медіація у професійній діяльності юриста» (2019)[8]. Також вона входить до реєстру Центру медіації та посередництва українського ІР офісу[9]. З 2023 року дослідниця програми CARA в Університеті Саутгемптону (Великобританія)[10]. ЖиттєписУ 2002 р. завершила навчання в Одеській національній юридичній академії. Навчалась в Інституті інтелектуальної власності і права у м. Києві (2003-2005), згодом на факультеті психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2008-2011). Поглибила свої знання у сфері інтелектуальної власності в Туринському університеті на факультеті права (Італія, 2010-2011). Захистила кандидатську дисертацію на тему «Захист прав на торговельні марки у міжнародному приватному праві» та здобула науковий ступінь кандидата юридичних наук (2008). Отримала вчене звання доцента (2011). З 2023 року пройшла підготовку з проведення медіацій у міжнародних спорах щодо дітей (MiKK)[11]. Розпочала науково-педагогічну діяльність у 2004 році на кафедрі цивільного права Національного університету «Одеська юридична академія». Пізніше продовжила роботу на кафедрі права інтелектуальної власності та корпоративного права цього ж університету. Обіймала посаду доцента кафедри господарського права та процесу. З 2013 р. по 2017 р. перебувала на посаді завкафедри правознавства Одеського національного економічного університету. Працювала викладачем навчальних курсів з медіації в Національному університеті «Одеська юридична академія»[12] та Одеському національному економічному університеті. Вона також була тренеркою з медіації у Національній школі суддів України та Національній асоціації адвокатів України. Її досвід охоплює підготовку медіаторів в Українській академії медіації. У 2011 р. отримала право на заняття адвокатською діяльністю. Є сертифікованою медіаторкою (Німецька адвокатська академія - DAA).[джерело?] У 2017 р. внесена до реєстру експертів з підтримки діалогу/медіації в соціальних конфліктах Координатора проектів ОБСЄ в Україні.[джерело?] Учасниця роботи над проектами законів щодо медіації[13]. У 2018–2019 роках брала участь у розробці Закону України "Про медіацію" у складі робочої групи Верховної Ради України, а у 2019–2021 роках працювала в робочій групі Міністерства юстиції України. Була членкинею робочої групи з оптимізації Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України при Комітеті з питань правової політики Верховної Ради України (2021). Є національним експертом з медіації у проєкті ЄС «Підтримка реформ у сфері юстиції в Україні» (Pravo-Justice) та експерткою з питань післявоєнної медіації у проєкті USAID Justice for All (J4A). Також співпрацює з Програмою розвитку ООН (ПРООН), займаючись питаннями доступу до медіації. З 2022 року є керівником проєкту “CONSENT: підвищення в Україні ролі альтернативного вирішення спорів з фокусом на медіацію”[14]. Сприяє впровадженню медіації в систему вищої освіти, зокрема, шляхом створення медіаційних служб на базі університетів України[15][16]. На круглому столі Верховного Суду "Судова влада та медіація: точки перетину" представила презентацію «Два роки впровадження Закону України “Про медіацію”: досягнення та виклики»[17][18][19]. У 2024 році брала участь як суддя на Міжнародних студентських змаганнях з медіації та переговорів CDRC у Відні[20]. Займається просвітницькою діяльністю щодо медіації в Україні[21][22]. 28 березня 2024 року виступила спікеркою на слуханнях у Комітеті ВРУ з питань правової політики на тему: «Шляхи до миру: проблематика та перспективи альтернативного вирішення спорів у сучасних умовах»[23][24] Громадська діяльністьПрезидентка Української академії медіації. Є співзасновницею та почесною членкинею Національної асоціації медіаторів України. Є членкинею:
Входить до реєстру Міжнародного комерційного арбітражного суду[30]. Як президентка Української академії медіації сприяє поширенню в Україні цієї процедури, зокрема, шляхом організації для фахівців у галузі права і медіаторів щорічного форуму «Медіація і право»[31]. Є співзасновником, членом правління та головою комітету зі стандартизації ГО «Національна асоціація медіаторів України». Крім цього, вона також є членом комітету з медіації Національної асоціації адвокатів України та комітету з інтелектуальної власності Ради адвокатів Одеської області[32]. Як сертифікований Національною асоціацією адвокатів України лектор бере участь у підвищенні кваліфікації адвокатів України з питань медіації. Є співавтором кількох законопроєктів із медіації та Кодексу етики медіатора. ВідзнакиЛуіза Романадзе відзначена численними нагородами та почесними відзнаками за свою професійну діяльність. Вона є Заслуженим юристом України [33]. Отримала відзнаку "Видатний юрист України" від Національної асоціації адвокатів України. Також її нагороджено почесною відзнакою Національного університету «Одеська юридична академія» (2015 р.), почесною відзнакою Одеського міського голови «Подяка» (2017 р.)[34] та нагородою «За гуманізм і миротворчість» від Одеської обласної ради миру. Основні праці
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
