Романенко Павло Сергійович

Романенко Павло Сергійович
; Романенко Павло Сергійович
Молодший сержант
Загальна інформація
Народження	26 серпня 1992; с. Бєляєвка, Оренбурзька область
Смерть	24 травня 2022 (29 років); с. Довгеньке, Харківська область; (мінно-вибухова травма від російського артобстрілу)
Поховання	Лісове кладовище м. Києва
Громадянство	Україна
Національність	українець
Військова служба
Формування	11 «Київська Русь»; 131 ОРБ; 95 ОДШБр
Війни / битви	Російсько-українська війна; Війна на сході України; Російське вторгнення в Україну (з 2022) Бої за Дебальцеве (2014); Бої за Слов'янськ (2014); Бої за Авдіївку (2014—2021); Битва за Краматорськ; Бої за Довгеньке;
Нагороди та відзнаки
	Орден «За мужність» ІІІ ступеняВідзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»Нагрудний знак «Учасник АТО»Медаль «За жертовність і любов до України»

Павло́ Сергі́йович Романе́нко (позивні «Біллі», «Кандагар») (26 липня 1992 — 24 травня 2022) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни, учасник АТО та ООС.

Життєпис

Народився 26 липня 1992 року в с. Бєляєвка, Оренбурзької області. Згодом родина переїхала до Києва. Навчався у початковій школі № 324 м. Києва, а потім — у ліцеї «ЕКО» № 198^[1].

З 15 років доєднався до націоналістичної організації УНСО, де розвивав навички з орієнтування на місцевості, альпінізму, стрільби, медичної допомоги та інші. У 2010 році здобув професію слюсаря з ремонту автомобілів у Навчально-науковому центрі професійно-технічної освіти Академії педагогічних наук України.

У 18 років Павло віддав перевагу службі в армії та потрапив у військову розвідку. Він також брав активну участь у Революції гідності.

У 2014 році, коли почалася російсько-українська війна, пішов добровольцем у складі 11-го батальйону територіальної оборони «Київська Русь», взяв позивний Біллі^[2]^[3].

2014—2015 роках брав участь в АТО.

У 2017—2018 роках служив у батальйоні «Миротворець» Національної поліції України у Київській області. У 2018—2019 рр. був інструктором із особистої безпеки тренінгового центру Нацполіції^[4].

2019—2020 роках був призваний на службу у ЗС України за контрактом, на посаду старший оператор гранатометник, 3 розвідувального взводу, 1 розвідувальної роти 131 ОРБ ЗС України. Брав участь в ООС.

З 2020 року проходив службу за контрактом у ЗС України на посаді старший навідник 1 розвідувального взводу розвідувальної роти 95 ОДШБр ЗС України, взяв позивний Кандагар^[1].

У 2021 році заочно закінчив Житомирський державний технологічний університет за спеціальністю «Автомобільний транспорт».

Восени 2021 року Павло вирушив виконувати бойові завдання на територію ООС в Донецьку область.

З 24 лютого 2022 року перебував на першій лінії зіткнення та стримував наступ ворога у Донецькій області. На початку березня 2022 року бригаду перекинули на Харківський напрямок, де стримували наступ ворога і тримали оборону в н.п. Долина, Кам'янка та Довгеньке^[5].

За роки війни Павло Романенко пройшов найгарячіші точки Донецької та Луганської областей: Дебальцеве, Слов'янськ, Авдіївка, Краматорськ, Зайцеве, Щастя, Майорськ, Сіверськодонецьк, Широкине, Красногорівка, Троїцьке, Павлопіль, Мар'янка, Торецьк, Чорнухине, Фащівка, Кам'янка, Долина та Довгеньке^[6].

Загинув 24 травня 2022 року під час оборонного бою поблизу населеного пункту Довгеньке на Харківщині внаслідок російського артобстрілу. Похований на Лісовому кладовищі м. Києва^[7].

У Павла залишилися дружина й маленька донька.