Романій Андрій Станіславович

Андрій Станіславович Романій
Андрій Станіславович Романій
	; Андрій Романій на власному весіллі, червень 2011 року
Народився	6 грудня 1970 (54 роки) ; Дніпропетровськ
Країна	Україна
Діяльність	актор, театральний режисер, режисер
Alma mater	Дніпропетровське театральне училище (1989) і Харківський національний університет мистецтв імені Івана Котляревського
Заклад	Донецький національний академічний український музично-драматичний театр і Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка
Нагороди	Заслужений артист України Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Ролі	Хлестаков, Жорж Дюруа, Голохвастов, Остап Бендер
	; ; Медіафайли у Вікісховищі ;

Андрій Станіславович Романі́й (нар. 6 грудня 1970, Дніпропетровськ) — український актор і режисер, заслужений артист України, до 2014 року провідний актор Донецького академічного українського музично-драматичного театру.

Життєпис

Народився в Дніпропетровську. Закінчив Дніпропетровське театральне училище. Разом з товаришем Михайлом Кришталем поїхав до Донецька, де пройшов огляд художньої ради і отримав запрошення працювати в Донецькому музично-драматичному театрі, але відмовився від нього. Далі служив у військах ППО швидкого реагування. Після поранення був представлений до нагороди. По закінченню служби повернувся в Донецьк і з 1989 року почав працювати в трупі Донецького музично-драматичного театру.

Перша роль — принц Тарталія у виставі «Золотий апельсин».

Постановка «У джазі лише дівчата» за участю Андрія Романія отримала Гранпрі фестивалю «Театральний Донбас-2006», стала найкращою виставою VIII Міжнародного фестивалю «Мельпомена Таврії». Сам актор був відзначений дипломом за найкращу акторську роботу^[2].

У виставі за п'єсою Едварда Олбі «Хто боїться Вірджинії Вульф?» виступив як співрежисер^[3].

У рейтингу «Топ Донбасу», що проводиться виданням «Острів» посів друге місце в категорії «Перспектива Донбасу (культура)»

Визнаний найкращим комедійним артистом в Україні за 2005 рік — отримав премію Національної спілки театральних діячів України імені Володимира Довганюка^[4].

Знявся в телесеріалі «Вечірка»^[5]

Працював ведучим телевізійної програми «Кіносвіт» на телеканалі «Україна»^[6].

Разом з Михайлом Кришталем написав гімн Донецького національного університету^[7].

Під час російського вторгнення на Донбас Романій підтримував українську владу. У подальшому не переоформлювся на роботу у своєму театрі, підконтрольному ДНР, а перебрався на постійне проживання до Києва. У травні 2015 дебютував у Національному театрі імені Франка у виставі на камерній сцені «Дівка. Українська love story» за п’єсою Віри Маковій (режисер Олена Роман). Андрій Романій зіграв у ній дядька Митрофана — невдаху, напівбомжа. В інтерв'ю Романій висловив свій захват позитивним і дружнім ставленням до нього з боку київських акторів. У Донецьку в нього лишилася колишня дружина, з малолітнім сином, тому актор був змушений їздити туди у середньому раз на місяць^[8].

Родина

1 червня 2011 Андрій Романій одружився з артисткою балету Оленою Володько. Урочиста церемонія одруження проходила в парку Щербакова. В подальшому пара розлучилася, син від цього шлюбу лишився жити з Оленою в Донецьку. У Андрія Романія є ще два, старші, сини, станом на травень 2015 старший з них мешкає у Дніпропетровську, молодший в Сумах.^[8]

Ролі в театрі

«Хто боїться Вірджинії Вульф?»^[3] — Джордж^[9]^[10]
«Скандал у Гранд-Опера, або Знайдіть тенора» — Макс^[2]
«Ці вільні метелики» — Дон
«У джазі лише дівчата» — Джо (Жозефіна) ^[11]^[12]^[13]
«Ladies night. Тільки для жінок»^[14]^[15]^[16]
«За двома зайцями» — Голохвастов^[17]^[18]
«Милий друг» — Жорж Дюруа
«Кохання в стилі бароко» — Степан
«Золотий апельсин» — принц Тарталія
«Боїнг-Боїнг» —Бернар^[12]^[19]
«Історія кохання»
«Ревізор» — Хлестаков^[20]^[21]
«Без вини винуваті»^[22]
«Зойкина квартира» — Аметистов^[22]^[23]
«Дивакуватий Журден» —Ковьєль, Пан Дебрі^[22]^[24]
«Поминальна молитва» — Мотл^[25]
«Учитель танців» — Альдемаро^[26]
«Коломба» — Арман
«Донна Люція» — Баберлей
«Бал злодіїв» — Гюстав
«Турецька шаль» — Угодкін
«Темна історія» — Міллер
«Дерева вмирають стоячи» — Директор
«Мандрагора» — Лігурія
«Як важливо бути серйозним» — Джон Вордінг
«Шельменко-денщик» — Капітан Скворцов
«Маленькі трагедії» — Альбер,Вальсенгам, Дон Гуан
«Бонжур, мадам Одарія!» — Йосип Скорик
«Плутні Скапена» — Леандр
«Соло для годин з боєм» — Павло Есенський
«Діамантовий дим» — Остап Бендер
«Енеїда» — Гоша, Паланта
«Ходжа Насреддін проти Еміра Бухарського» — Ходжа Насреддін
«Скляний звіринець» — Том
Гра «S.T.A.L.K.E.R. 2: Heart of Chorn obyl» — Полковник Коршунов

Київський національний театр імені Івана Франка

«Дівка. Українська love story» за п'єсою Віри Маковій (режисер Олена Роман) — дядько Митрофан
«Три товариші» за романом Еріха Марії Ремарка (режисер Юрій Одинокий) — Отто

Інша участь у виставах

«Хто боїться Вірджинії Вульф?» — режисер^[3]
«Історії нашого двору» — музичне оформлення^[27]
«Дивакуватий Журден» — консультант з фехтування^[24]

Нагороди

Диплом за найкращу чоловічу роль регіонального фестивалю «Театральний Донбас — 96»
Подяка Міністерства культури та мистецтв України (1997)
Диплом за найкращу чоловічу роль регіонального фестивалю «Театральний Донбас — 98»
Лауреат всеукраїнської акції «Золота фортуна-1998» в номінації «Найкращий різноплановий актор року»
Диплом всеукраїнського театрального фестивалю "До нас їде " Ревізор ""
І премія за найкращу чоловічу роль регіонального фестивалю «Театральний Донбас — 2000»
Гран-прі театрального фестивалю «Таврійські ігри-98»
Заслужений артист України (2001)^[28]
Срібна медаль Академії мистецтв України (2003)
Диплом за найкращу чоловічу роль другого плану Регіонального фестивалю «Театральний Донбас — 2004»
Премія ім. А.Довганюка «Найкращий комедійний актор року» (2005)
Диплом за найкращу чоловічу роль регіонального фестивалю «Театральний Донбас-2006»
Диплом за найкращу чоловічу роль міжнародного театрального фестивалю «Мельпомена Таврії» (2006)