Рома Прийма-Богачевська
Рома Прийма-Богачевська (англ. Roma Pryma-Bohachevsky, * 1927, м. Перемишль — 23 травня 2004) — українська танцюристка, хореографка й педагогиня, прима-балерина Львівської опери, згодом прима-балерина театрів Австрії, зокрема в Інсбруку (солістка балетної трупи Національного театру) і Зальцбурзі, у Королівському балеті у Вінніпезі. Своїм модерним драматичним танцем підкорила провідні мистецькі центри — Нью-Йорк, Париж, Мюнхен, Відень, Женеву, Лондон, Торонто, Афіни. ЖиттєписНародилась в музичній сім'ї у Перемишлі. Мати, Іванна Шмериковська, була професійною піаністкою, віолончелісткою і співачкою й мала великий успіх у міжвоєнній Галичині. Батько-лікар теж був небайдужим до мистецтва, тож в їхньому домі завжди лунала музика або велися цікаві розмови про неї. Виховувалась у Львові, де почала мистецьку кар'єру. Вже у 5 років Рома пішла до танцювальної зали. У 8 вступила до школи ритмічного танцю за методикою Еміля Жак-Далькроза у Львові, згодом до балетної школи Львівської опери. Випускниця школи модерного танцю за вігманівською системою М. Броневської. Із 13-ти років Рома Прийма танцювала в Львівській опері — в операх «Аїда», «Кармен», «Фавст», балетах «Дон Кіхот», «Серпанок Пєреті» та ін.[1] Виступала у Львівському театрі опери та балету впродовж 1939-1944 років. 1944 Рома та її мати переселилися до Австрії, де через 3 роки вона з відзнакою закінчила Академію музики і драматичного мистецтва у Відні (студії під керівництвом Грети Візенталь). Згодом стала солісткою балетної трупи Національного театру в Інсбруку і Зальцбурзі. Удосконалювала знання та техніку у хореографа Г. Кройцберга[2]. Після зустрічі з Гаральдом Кройцбергом на своїй віллі в Альпах почала зосереджуватися на експресіоністській хореографії. Після переїзду до Канади виступала як солістка в Королівському балеті у Вінніпезі, танцювала в театрі знаменитої балерини Рут Сорель у Монреалі. 1951 стала громадянкою США і оселилася в Нью-Йорку, де танцювала із відомою танцювальною групою Марти Ґрем. Разом із матір'ю як акомпаніаторкою здійснила концертне турне з оригінальною програмою «Танці і характери України» культурними центрами Канади, Північної і Центральної Америки й упродовж п'яти років концертувала Європою і найбільшими містами США. 1963 у Римі одружилася з оперним співаком (бас-баритон) Юрієм Богачевським, невдовзі подружжя вирушило у спільне турне Італією, згодом виступали в Австрії, Швейцарії, Німеччині. Після повернення до США створила власну школу балету та українських народних танців у Нью-Йорку, Йонкерсі, Ньюарку. Балетна школа Роми Прийми здобула популярність своїми великими балетними постановками — «Попелюшка», «Квіт папороті» (1970), «Пригоди Пер Ґінта» (1973). Як хореографка-постановниця тяжіла до драматичного, експресивного мистецтва, в якому намагалася розкрити таємниці людської підсвідомості. Водночас надзвичайно вміло у своєму індивідуальному танці поєднувала класичний вишкіл і український фольклор. Як педагогиня провадила для дітей літні курси-табори українських танців, які були дуже популярними серед української діаспори. 1978 створила ансамбль «Сизокрилі» і стала його мистецькою керівницею. 1992 здійснилася заповітна мрія української танцюристки — вона разом із ансамблем «Сизокрилі» та своїми дітьми відвідала рідну землю і виступила у Львові, Києві, Харкові й Івано-Франківську. Навіть на схилі літ Рома Прийма-Богачевська дивувала навколишніх своєю життєрадісністю і невтомною енергією. Легендарна прима-балерина все своє життя присвятила служінню Терпсихорі, пам'ятаючи при цьому про своє походження і популяризуючи на кожному кроці свою національну культуру. Постановки
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
