Ротмістров Михайло Миколайович

|Батько= |Посада= |Діти= |Дружина= |Мати=

Михайло Миколайович Ротмістров
Народився	17 (30) вересня 1907(1907-09-30) Лохвиця
Помер	10 жовтня 1989(1989-10-10) (82 роки)
Поховання	Байкове кладовище
Країна	СРСР
Діяльність	мікробіолог
Alma mater	Полтавський сільськогосподарський інститут
Галузь	мікробіологія
Заклад	Інститут колоїдної хімії та хімії води АН УРСР
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор біологічних наук
Партія	КПРС
Нагороди

Михайло Миколайович Ротмістров (17 (30) вересня 1907(19070930), Лохвиця — 10 жовтня 1989) — український радянський мікробіолог, доктор біологічних наук (з 1951 року), професор (з 1952 року).

Народився 17 (30 вересня) 1907 року в місті Лохвиці в родині службовців. В 12 років залишився сиротою і виховувався у дитячому будинку. У 1928 році закінчив Полтавський сільськогосподарський інститут.

З 1928 по 1941 рік працював у вузах і науково-дослідному інституті харчової промисловості міста Харкова. На початку 1942 року вступив добровольцем в Червону армію, служив майором медичної служби. Наприкінці 1945 року демобілізувався. Працював в Харківському науково-дослідному інституті харчової промисловості і Харківському науково-дослідному хіміко-фармацевтичному інституті, де керував мікробіологічними лабораторіями до 1953 року. В 1953–1968 роках завідував кафедрою мікробіології Київського університету. З 1968 по 1989 вік працював в Інституті колоїдної хімії та хімії води імені А. В. Думанського АН УРСР, очолював організований ним відділ мікробіології очистки води, який тепер носить ім'я. Був членом КПРС з 1972 року.

Помер 10 жовтня 1989 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

Автор більше 240 робіт, в їх числі 30 авторських свідоцтв і чотири монографії. Основні праці присвячені вивченню анаеробної ферментації целюлози і мінливості бактерій — збудників цього процесу, створенню нових синтетичних антимікробних лікарських препаратів, розробці основ мікробіологічного очищення (в експерименті і в промисловості) стічних вод від токсичних синтетичних речовин (ксено-біотиків), а саме: застосуванню біохімічно активних чистих культур селекціонованих бактерій замість активного мулу.

Під його керівництвом виконано близько 100 кандидатських і 9 докторських дисертацій^[1].

Заслужений діяч науки УРСР (з 1978 року). Лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки (посмертно; 2000; за наукове обґрунтування, розробку та впровадження у практику новітніх біотехнологій очищення стічних і природних вод гідробіонтами, що розвиваються на волокнистих насадках)^[2].

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.