Рудько Микола Олександрович
Микола Олександрович Рудько (нар. 4 квітня 1947, місто Бобровиця, Чернігівська область) — український науковець та дипломат. Кандидат педагогічних наук. Доцент. Генеральний Консул України в Санкт-Петербурзі (2004—2009). Заслужений працівник освіти України БіографіяНародився 4 квітня 1947 року в місті Бобровиця на Чернігівщині. У 1970 році закінчив Київський державний університет ім. Т.Шевченка, за спеціальністю історик. З 1970 по 1972 рік служив у Радянській армії. З 1972 року працював асистентом кафедри історії КПРС і наукового комунізму, з 1974 року — викладачем кафедри загальної історії Чернігівського педагогічного інституту. Після закінчення аспірантури Науково-дослідного інституту педагогіки УРСР працював викладачем кафедри загальної історії, заступником декана, деканом історичного факультету, проректором із навчальної роботи, 1-м проректором Чернігівського педагогічного інституту. З 28 липня 1990 по 1991 рік — секретар Чернігівського обласного комітету КПУ з питань ідеології. З 1994 року заступник голови Чернігівської облради. З жовтня 1995 по 1996 рр. — заступник голови з питань гуманітарної політики Чернігівської облдержадміністрації[1]. З жовтня 1996 по березень 1997 рр. — помічник Президента України Леоніда Кучми[2]. З березня 1997 по травень 1998 — керівник Управління гуманітарної політики Адміністрації Президента України[3][4]. З 8 травня 1998 по 29 лютого 2000 року — Голова Державного комітету України у справах національностей і міграції[5][6]. З 2000 по 2001 — референт Президента України Леоніда Кучми. З січня 2001 по березень 2004 рр. — керівник Управління з питань громадянства Президента України[7][8]. Член Ради з питань мовної політики при Президентові України (07.1998-11.2001); член Ради з питань збереження національної культурної спадщини (06.1997-01.98). З 2004 по 2009 — Генеральний Консул України в Санкт-Петербурзі. Звання та ранги
Примітки
Посилання |
|||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
