Румунсько-югославські відносини
Румунсько-югославські відносини (рум. relaţiile româno-iugoslave, сербохорв. rumunjsko-jugoslovenski odnosi) — історичні двосторонні відносини між Румунією (як Румунським королівством у 1918—1947 роках, так і комуністичною Румунією в 1947—1989 роках) та колишньою Югославією (як Королівством Югославія у 1918—1941 роках, так і комуністичною Югославією в 1945—1992 роках). Були загалом дружніми і лише іноді на них впливала ширша політика альянсів, до яких вони входили. До створення Югославії та до об'єднання Трансільванії з Румунією остання розвивала відносини з відповідними південнослов'янськими державами (насамперед Сербією) і ті взаємини відіграли визначну роль під час Другої Балканської війни. Порівняння країн
ІсторіяМіжвоєнний період Завдяки розпаду Австро-Угорщини утворилося Королівство сербів, хорватів і словенців (перейменоване 1929 року на Югославію) та утвердилося в тодішніх кордонах Королівство Румунія. Ці держави налагодили співпрацю в рамках Малої Антанти та Балканського пакту. Друга світова війнаПід час Другої світової війни в Югославії країна зазнала поділу на різні безпосередньо окуповані території та маріонеткові держави. Поки більшість інших сусідніх із Югославією держав-членів Осі брали участь у цьому поділі, Румунія утрималася від окупації югославських земель, а деякі джерела твердили, що Румунія неохоче пішла на відмову від цього попри пропозиції Німеччини.[2] Інші джерела засвідчують, що нацистська Німеччина не бажала передавати Румунії Банат через побоювання збройного конфлікту між Румунією та Угорщиною і таким чином встановила своє пряме управління в області.[2] Доба холодної війни Після розриву 1948 року між Тіто і Сталіним призупинилися або значно погіршилися тісні відносини Югославії з усіма країнами Східного блоку, включаючи Румунію. Взаємини між Югославією та Румунією набули особливої напруженості через питання судноплавства на Дунаї, де раніше Східний блок мав вигідне становище.[3] Після вторгнення військ Варшавського договору до Чехословаччини Румунія зблизилася з державами, які не входили до Східного блоку. Режим Чаушеску підтримував дружні відносини як з Китаєм, так і з Югославією та відкрито виступав проти доктрини Брежнєва.[4] З 1964 року і до смерті президента Тіто в 1980 році Чаушеску і Тіто зустрічалися понад 20 разів.[5]
Розпад ЮгославіїКоли спалахнули Югославські війни, Румунія втратила важливого торговельного партнера. У 1993 році президент Румунії Йон Ілієску відвідав Белград, Загреб і Любляну, щоб ознайомитися з їхніми позиціями та запропонувати своє «нейтральне» посередництво.[6] Під час бомбардування Югославії силами НАТО в 1999 році Румунія прийняла запит НАТО та дозволила його літакам використовувати свій повітряний простір.[7] Офіційний Бухарест опинився у делікатному становищі, коли намагався виявити солідарність з Атлантичним альянсом (до якого хотів приєднатися), зберігаючи при цьому свої традиційно добрі відносини з Сербією.[6] Більшість румунів виступала проти втручання НАТО в малу Югославію.[8] Див. також
Примітки
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg)
.svg)
.svg)
Portal di Ensiklopedia Dunia
