Румянцев Сергій Степанович
Сергій Степанович Румянцев (1906, село Овсянка Варнавинського повіту Костромської губернії, тепер Костромської області, Росія — 1969, місто Воронеж, тепер Росія) — радянський державний діяч, 1-й секретар Амурського, Омського і Великолуцького обласних комітетів ЦК КПРС. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1952—1956 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 2-го і 4-го скликань. Кандидат історичних наук. ЖиттєписНародився в бідній селянській родині. Закінчив три класи сільської школи в селі Овсянці. З травня 1924 по жовтень 1925 року — монтер, з жовтня 1925 по серпень 1926 року — поштар поштового телеграфного відділення в селі Овсянці Костромської губернії. У 1925 році вступив до комсомолу. У серпні 1926 — травні 1929 року — курсант радпартшколи І і ІІ ступенів у місті Арзамасі. У травні — жовтні 1929 року — пропагандист сільського партійного осередку в селі Овсянці. У жовтні 1929 — серпні 1930 року — політпросвітінспектор Дальнєконстантинівського районного виконавчого комітету Нижньогородського округу. Член ВКП(б) з листопада 1929 року. У серпні 1930 — вересні 1933 року — відповідальний редактор газети «Трактор» в селі Дальнє Константиново Нижньогородського краю. У вересні 1933 — вересні 1935 року — студент Всесоюзного комуністичного інституту журналістики у Москві, закінчив два курси. У вересні 1935 — вересні 1936 року — студент Московського інституту сходознавства імені Наріманова. У вересні 1936 — березні 1938 року — слухач історичного Інституту червоної професури в Москві. У березні 1938 — березні 1939 року — відповідальний організатор відділу керівних партійних органів ЦК ВКП(б). У березні 1939 — жовтні 1940 року — секретар Хабаровського крайового комітету ВКП(б) з кадрів. 17 жовтня 1940 — лютий 1942 року — 2-й секретар Хабаровського крайового комітету ВКП(б). 25 лютого 1942 — 3 грудня 1943 року — 1-й секретар Амурського обласного комітету ВКП(б). У грудні 1943 — січні 1949 року — 1-й секретар Омського обласного комітету ВКП(б). У січні 1949 — січні 1950 року — слухач Курсів перепідготовки 1-х секретарів обкомів при ЦК ВКП(б). У січні 1950 — червні 1951 року — інспектор ЦК ВКП(б). У червні 1951 — вересні 1955 року — 1-й секретар Великолуцького обласного комітету ВКП(б) (КПРС). У 1955—1960 роках — директор Воронезької вищої партійної школи. У 1960—1969 роках — завідувач кафедри історії КПРС і політичної економії Воронезького державного медичного інституту. Помер у місті Воронежі не пізніше серпня 1969 року. Нагороди і званняПриміткиДжерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia