Русанова Ірина Петрівна

Ірина Петрівна Русанова
Ірина Петрівна Русанова
рос. Ирина Петровна Русанова
Народилася	22 квітня 1929; Москва, СРСР
Померла	22 жовтня 1998 (69 років); Москва, Росія
Країна	СРСР; Росія
Діяльність	археолог, славістка
Alma mater	Московський державний університет
Галузь	археологія
Заклад	Інститут археології РАН
Науковий ступінь	доктор історичних наук
Науковий керівник	Третьяков П. М.
У шлюбі з	Тимощук Б. О.

Русанова Ірина Петрівна (*22 квітня 1929 р., Москва — †22 жовтня 1998 р., Москва) — російський археолог-славіст, доктор історичних наук, працювала у відділі слов'яно-руської археології Інституту археології АН СРСР (потім Інституту археології РАН). Дружина українського археолога Бориса Онисимовича Тимощука (від 1970-х років).

Біографія

Народилася в родині священика дворянського походження^[1]

У 1947 р. завершила навчання в школі м. Москва, вступила на математичний факультет МДУ, а за рік перевелася на історичний факультет (кафедра археології), який закінчила у 1953 році^[1]. Одразу тоді ж вступила на аспірантуру і стала ученицею Третьякова П. М.. Тема її кандидатської дисертації була присвячена древлянам. По завершенню аспірантури працювала в Інституту археології РАН молодшим науковим співробітником^[1].

З 1959 р. вела самостійні дослідження на Поліссі^[2].

Більшість досліджень провела на території Західної України (зокрема, у рамках Прикарпатської експедиції РАН) та Житомирщини.

1974 р. — невдовзі після знайомства з Б. Тимощуком вони провели спільну експедицію з дослідження двох слов'янських поселень V століття в Кодині (на р. Прут).

Монографія «Слов'янські старожитності VI—VII ст.» (рос. Славянские древности VI-VII вв.) 1976 року стала фундаментом докторської дисертації^[2].

1984 р. — І. Русанова і Б. Тимощук провели археологічну експедицію в басейні р. Збруч, після чого повідомили про відкриття язичницького Збручанського культового центру XII—XIII століть. Такі висновки викликали несприйняття та критику з боку деяких російських археологів, зокрема, Владислава Даркевича^[3].

Розкопки І. П. Русанової довели, що давні слов'яни густо заселяли береги річки Тетерів.

Праці

И. П. Русанова. Языческое святилище на р. Гнилопять под Житомиром. // Культура древней Руси^{[недоступне посилання з липня 2019]}. — М., 1966.
И. П. Русанова. Славянские древности VI—IX вв. между Днепром и Западным Бугом [Архівовано 23 листопада 2015 у Wayback Machine.]. — М., 1973.
И. П. Русанова. Славянские древности VI—VII вв.^{[недоступне посилання з липня 2019]}. — М., 1976.
И. П. Русанова, Б. А. Тимощук. Древнерусское Поднестровье. Историко-краеведческие очерки. — Ужгород: Карпати, 1981.
И. П. Русанова, Б. А. Тимощук. Роль огня, хлеба и хлебных печей
И. П. Русанова. Священные колодцы
И. П. Русанова, Б. А. Тимощук. Славянские святилища на Среднем Днестре и в бассейне Прута. // Сов. археология, 1983, № 4
И. П. Русанова, Б. А. Тимощук. Кодын — славянские поселения V—VIII вв. на р. Прут. — М., 1984
И. П. Русанова, Б. А. Тимощук. Збручское святилище. // Сов. археология, 1986, № 4
И. П. Русанова. Истоки славянского язычества. Культовые сооружения Центральной и Восточной Европы в I тыс. до н. э. — I тыс. н. э. — Черновцы: Прут, 2002
И. П. Русанова, Б. А. Тимощук. Языческие святилища древних славян. 2-е изд., испр. М.: Ладога-100, 2007. 304 с.

та інші.

Примітки

↑ ^а ^б ^в Плетнева С. А., Памяти Ирины Петровны Русановой // Российская археология. 1999. № 2. — С.246-252 (рос.)
↑ ^а ^б Плетнева С. А., Макарова Т. И., Памяти Ирины Петровны Русановой // Stratum plus. 2001—2002. № 5: — С.10-12 (рос.)
↑ Ирина Петровна Русанова [Архівовано 16 березня 2016 у Wayback Machine.], сайт «Библиотека Якова Кротова» (рос.)

Джерела

Войнаровський В., Видатні дослідники археології римського часу Північної Буковини Ірина Русанова та Борис Тимощук // Постаті української археології. // МДАПВ. — Львів, 1998. — Вип. 7. — С.63—65.