Ручко Гнат Омелянович
Гнат Омеля́нович Ручко́ (20 січня 1883, с. Великі Сорочинці, нині Полтавської області — 15 жовтня 1937, Київ) — український мікробіолог. Член-кореспондент Всеукраїнської академії наук (з 1934). Біографічні даніУ 17 років виїхав по найму до Кубані, де працював у заможних господарствах і рибальських артілях. 1914 року Ручка мобілізували до армії та відправили на німецький фронт. Займався самоосвітою, командири призначили його санітаром роти, 1916 року направлений до школи військових фельдшерів у Харкові. Курси закінчив 1918 р., продовжив службу в червоній армії. 1920 року демобілізується і вступає до робочого факультету в Харкові, 1921 р. — на другий курс Харківського медичного інституту. 1925 року закінчив Харківський медичний інститут. 1926 р. вступив до аспірантури, яку закінчив 1929 року із захистом дисертації. У 1926-29 роках виїжджав на епідемії черевного тифу та шигельозу до Макіївки, Юзівки, Луганська, робітничих селищ Донбасу. Працював у Харківському науково-дослідному бактеріологічному інституті та в Берліні у бактеріологічному інституті імені Роберта Коха. Повернувшись з дворічного відрядження до Науково-дослідного інституту гігієни та імунології в Берліні, центру фагових досліджень у Німеччині, він у 1932 році перебрав на себе керівництво Інститутом імені Мечникова. Наприкінці ранньої радянської політики піднесення національних культур і мов він заснував Український мікробіологічний журнал.[1] у 1933—1937 рр. — директор Київського бактеріологічного інституту. У травні 1934 року Ручко і Борисов провели широку профілактику дизентерії в Україні, і застосування фагів виявилося дієвішим за вакцини.[2] Також Ручко з колегами успішно застосовували фаготерапію для лікування стафілококової інфекції в київських клініках хірургії, отоларингології, стоматології та дерматології.[3] В інституті було одержано понад 40 бактеріофагів, як патогенних, так і непатогенних, зокрема стафілофаг до одного з гноєтворних мікробів, коклюшний бактеріофаг, бактеріофаг бруцельозної палички, кишкових інфекцій, які давали позитивні результати при лікуванні відповідних хвороб.[4][5] У 1936 році Гнат Ручко організував велику українську конференцію «Мінливість мікробів і бактеріофагія», яка зібрала мікробіологів з Української РСР і навіть з усього Радянського Союзу.[6] Загалом було представлено сімдесят вісім доповідей, а участь у конференції взяв 301 делегат. Сесії, присвячені бактеріофагам, були присвячені як природі цього явища, так і його медичному використанню. У резолюції конференції залишилася певна невизначеність щодо природи фага, хоча більшість делегатів погодилися, що він у тій чи іншій формі утворюється з бактерій, і підкреслили необхідність його кращого очищення для фізичного і хімічного аналізу.[1][7] Проте, коли мова зайшла про медичне застосування, резолюція закликала до «впровадження бактеріофаготерапії та профілактики в широку практику».[8] Конференція в Києві закріпила важливість бактеріофага для радянської мікробіології та міцний зв'язок між теоретичними й практичними дослідженнями, закладений в системі Інститутів мікробіології та епідеміології. Публікація матеріалів конференції, однак, з трагічних причин була відкладена до 1939 року.[6] Під час сталінського Великого терору 1937 року Гнат Омелянович Ручко був заарештований та страчений як «ворог народу» і член «правотроцькістської організації в Україні». Серед дико абсурдних, але типових звинувачень, ретельно перелічених у справах НКВС, його звинуватили у «проведенні диверсій у мікробіології з використанням препаратів бактеріофага, виготовленні препаратів для бактеріологічної війни» та «вербуванні мікробіологів, невдоволених політикою партії».[9] Реабілітований посмертно. Виноски
Література
|
Portal di Ensiklopedia Dunia