Рушайло Володимир Борисович

Володимир Борисович Рушайло
Владимир Борисович Рушайло
Міністр внурішніх справ РФ
21 травня 1999 — 28 березня 2001
Президент	Борис Єльцин Володимир Путін
Прем'єр-міністр	Сергій Степашин Володимир Путін Михайло Касьянов
Попередник	Сергій Степашин
Наступник	Борис Гризлов
Заступник міністра внурішніх вправ Російської Федерації
9 травня 1998 — 21 травня 1999
Секрерат Ради Безпеки Росії
28 березня 2001 — 9 березня 2004
Попередник	Сергій Іванов
Наступник	Ігор Іванов
Народився	28 лютого 1953(1953-02-28) (72 роки) Моршанск, Тамбовська область
Відомий як	політик, чиновник, військовий діяч
Країна	СРСР  Росія
Освіта	Омська вища школа міліції Академія укравління МВС Росії
Alma mater	Omsk MIA Academyd (1976) і Академія управління МВС Росіїd
Діти	Олексій, Андрій, Ілля
Звання	Генерал-полковник поліції
Нагороди	Орден Святого благовірного князя Данила Московськогоd нагородна зброяd
Медіафайли у Вікісховищі

Володимир Борисовис Рушайло (рос. Влади́мир Бори́сович Руша́йло, 28 липня 1953, Моршанськ, Тамбовська область, РРФСР) — радянський та російський політично-військовий діяч, міністр внутрішніх справ Росії, секретар ради безпеки Росії. Генерал-полковник (1999)^[1], Герой Російської федерації.

Народився 28 липня в Моршанську Тамбоської області в родині Бориса Юхимовича Рушайла, офіцера-співробітника радіотехнічних військ.

Закінчив Омську академію МВС та Академію управління МВС Росії. Починав кар'єру з розслідувань квартирних крадіжок, в 1981 перевівся до відділу по рослідуваню вбиств, в 1986 назначений на посаду заступника, в 1988 був назначений керівником 6-го відділу по боротьбі з бандитизмом та організованими злочинами.

Пізніше працював керівником у московському відділі головному управлінні МВС Росії.

Через деякий час на назначений на посаду радника по юридичних питанях та безпеки голови Ради федерації Федеральних зборів Росії Єгора Строєва.

9 травня 1998 року за наказом президента Єльцина був назначений заступником міністра внутрішніх справ Росії. Через рік посів місце міністра внутрішніх справ Росії та через місяць став членом Ради безпеки Російської Федерації.

З серпня 1999 року керував бойовими операціями окупаційних федеральних військ проти чеченських збройних сил та повстанців на території Дагестану та Чечні.

27 жовтня того ж року, отримав звання Героя Російської федерації.

В 2004 році виконуючий секретар комітету СНД.

6 серпня 2014 року указом президента Росії був звільнений з військової служби^[2].

Одружений, має трьох синів.

• Олексій (1976), випускник Академії ФСБ Російської Федерації, колишній працівник Служби зовнішньої розвідки РФ.
• Андрій (1980), випускник вищої школи поліції.
• Ілля (1988), співпрацівник ФСБ РФ.