Ріг (інструмент)

Ріг — духовий музичний інструмент, що являє собою порожній ріг зі спеціальним отвором для вдування повітря й одержання звуку в його трохи зрізаній верхній частині. Він є одним з ранніх видів амбушурних музичних інструментів або труб. Відомий з найдавніших часів, ріг використовувався у релігійних обрядах, на полюванні, у військовій справі та в народній музиці. Упродовж століть цей інструмент набув різноманітних форм, конструкцій та функцій, а в окремих культурах — і сакрального значення.

Історія та походження

Найдавніші роги були натуральними — здебільшого бичачими або козячими — й виникли внаслідок утилітарного використання загублених тваринних рогів. Завдяки потужному та командному тембру ріг швидко набув культового статусу, ставши частиною релігійних ритуалів, зокрема в юдейській традиції (шофар), у храмах давніх слов’ян, а також у грецькій та римській античності.

Ріг згадується на мініатюрах «Хлудівської псалтирі» (ХІІІ ст.), у «Радзивіловському літописі», творах Саксона Граматика, Аль-Масуді та інших джерелах.

Ріг в Україні

На території України ріг був відомий з прадавніх часів. Зокрема, під час розкопок «Чорної могили» поблизу Чернігова (Х століття) виявлено два турячі роги зі срібною оправою, оздобленою зображеннями мисливських сцен та орнаментами^[1].

У Гуцульському регіоні ріг зберігся як традиційний вівчарський духовий інструмент, подібний до трембіти, але коротший, загнутий і зручний у користуванні. Його застосовували для сигнальної комунікації в горах, передавання повідомлень між пастухами або як звуковий сигнал для сходу громади. Важливою є і обрядова функція — ріг використовується під час коляди, коли колядники трублять у роги й трембіти.

У XVIII–XIX століттях в Україні, особливо серед знаті, поширювались рогові оркестри, створені за зразком імперських. Такі оркестри малися у маєтках К. Розумовського, Г. Галагана та інших представників еліти. Для виконання в приміщеннях інструменти виготовляли з дерева, обтягували шкірою, що пом’якшувало звучання.

Використання

Релігійне

У юдаїзмі ріг (шофар) використовується під час свят Рош га-Шана та Йом-Кіпур. У слов’янському язичництві роги використовувалися в обрядах на честь богів, зокрема Святовита. Середньовічні джерела згадують роги у храмах на острові Рюген та в інших культових центрах.

Військове і мисливське

Роги здавна виконували функцію сигнальних інструментів у війську. Їх використовували для збору війська, подачі команд, початку бою тощо. Аналогічну функцію роги виконували на полюваннях — як засіб комунікації між учасниками. У Західній Європі набули поширення металеві роги (cor, horn), а також оздоблені мисливські роги зі слонової кістки (оліфанти).

Музичне

У XVIII–XIX століттях у Російській імперії сформувалася традиція рогових оркестрів. У таких оркестрах кожен музикант грав лише одну ноту, і тільки разом створювалась мелодія. Оркестри могли нараховувати кілька десятків або навіть сотні виконавців. Згодом роги виготовляли з дерева або металу, іноді з клапанами. Подібні оркестри були й на українських землях.

Конструкція

Ранній ріг зазвичай виготовлявся з натурального тваринного рогу (бика, козла, вівці). У пізніші періоди почали виготовляти роги з металу (міді, срібла), слонової кістки, а згодом — з дерева. Деякі роги мали художню оправу, інколи зі сценами полювання або орнаментами. У рогових оркестрах інструменти не мали клапанів; пізніше з'явилися роги з механізмами (клапанами) для зміни висоти звуку.

Роги не мали отворів для пальців (за винятком окремих гібридних конструкцій, як у випадку «олонецького рогу»), що відрізняє їх від мелодичних духових інструментів, як-от сопілка чи ріжок.

У культурі

Ріг згадується в багатьох легендах, казках, літописах і літературних джерелах. У норвезькому фольклорі відома легенда про пастушок, які грали на рогах (Trillerhorn), зачарувавши людей своїми мелодіями. У польських колядках ріг фігурує як перший серед інструментів пастухів.

Символічну роль відігравали роги й у владарюванні: срібні та слонові роги могли слугувати знаком гідності, подібно до рогу Роланда у франкських легендах або рогів московських царів.

Див. також

Примітки

↑ Гуменюк, Андрій (1967). Українські народні музичні інструменти (укр.) . Київ: Наукова думка. с. 27.

Посилання

Ріг // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1964. — Т. 7, кн. XIII : Літери Риз — Се. — С. 1595. — 1000 екз.