Різниця ходу

Різни́ця хо́ду — різниця довжини шляхів променів від двох джерел хвиль (світла, наприклад) до довільної точки на інтерференційному полі (екрані)^[1].

В загальному випадку фаза світлової хвилі може бути записана у вигляді:

${\displaystyle \phi (x,y)={\frac {2\pi }{\lambda }}\cdot \delta (y)}$

де ${\displaystyle \delta (y)=y_{2}-y_{1}}$ — різниця ходу двох променів світла. При повному ослабленні освітленості виконується умова протилежності фаз двох променів:

${\displaystyle \phi =(2N+1)\pi }$.

Тоді різниця ходу буде рівна непарному числу напівхвиль для темних смуг:

${\displaystyle \delta _{B}=(2N+1){\frac {\lambda }{2}}}$.

Для світлих смуг маємо різницю ходу:

${\displaystyle \delta _{W}=N\lambda }$.

Враховуючи той факт, що відстань між двома джерелами світла (реальними, чи віртуальними) значно менша від інтерференційної бази ${\displaystyle a\ll r+s}$, тоді для схеми Френеля^[1], маємо різницю ходу у вигляді:

${\displaystyle \delta ={\frac {ay}{r+s}}}$

де ${\displaystyle y}$ — довільна точка на інтерференційному полі (екрані) при якій ще відбувається інтерференція, ${\displaystyle r}$ — відстань між джерелом світла та ребром «пересікання» дзеркал Френеля, а ${\displaystyle s}$ — відстань між інтерференційним полем (екраном) та ребром «пересікання» дзеркал Френеля.

• Ландсберг Г. С. Оптика. — М. : Физматлит, 2010. — 848 с.
• Сивухин Д. В. Оптика // Общий курс физики. — М. : Физматлит, 2006. — Т. 4. — 792 с.