Різьбове з'єднання

Різьбове з'єднання
Формула	${\displaystyle T=KP_{pre}d}$
Підтримується Вікіпроєктом	Вікіпедія:Проєкт:Математика
Різьбове з'єднання у Вікісховищі

Різьбове́ з'є́днання, нарі́зеве з'є́днання — розбірне нерухоме з'єднання деталей машин за допомогою нарізі, у якому одна з деталей має зовнішню нарізь, а інша — внутрішню.^[1]

Нарізеве з'єднання є найпоширеніші з'єднання деталей машин. Широке їх застосування у машинах і механізмах пояснюється їхньою простотою й надійністю, зручністю регулювання, затягання, а також можливістю їх розбирання й повторного складання без заміни деталі.

У нарізевих з'єднаннях використовується метрична і дюймова нарізь різних профілів в залежності від технологічних завдань з'єднання. Нарізь, утворена на циліндричній/конічній поверхні, називається циліндричною/конічною. Залежно від системи розмірів нарізей їх і відповідні з'єднання поділяють на метричні, дюймові, трубні тощо.

Залежно, від призначення нарізі і нарізеві з'єднання поділяють на три групи:

• кріпильні;
• кріпильно-ущільнювальні;
• спеціальні.

Контур перерізу нарізі в площині, що проходить через її вісь (вісь ґвинта), називається профілем нарізі. Розрізняють п'ять основних профілів нарізі:

• трикутна;
• упорна;
• трапецоїдна;
• прямокутна;
• кругла.

Якщо на видимій частині циліндра (конуса) ґвинтова поверхня піднімається зліва направо, то нарізь називають правою, а якщо справа наліво, то лівою.

Залежно від кількості витків, що виходять з основи циліндра, нарізі бувають:

• однозахідні;
• двозахідні;
• багатозахідні.

Нарізеві з'єднання за видом з'єднувальних деталей поділяються:

• болтове з'єднання;
• ґвинтове з'єднання;
• шпилькове з'єднання.

До переваг нарізевих з'єднань відносяться:

• технологічність;
• взаємозамінність;
• універсальність;
• надійність;
• масовість.

До недоліків нарізевих з'єднань слід віднести:

• самовідґвинчування при перемінних навантаженнях, що вимагає застосування спеціальних засобів стопоріння.
• отвори під кріпильні деталі як нарізеві так і гладкі викликають концентрацію напружень у матеріалі скріплюваних деталей.
• для ущільнення (герметизації) з'єднання, необхідно використовувати додаткові технічні рішення.

• Павлище В. Т. Основи конструювання та розрахунок деталей машин: Підручник. — Афіша. — С. 560. — ISBN 966-8013-58-1.
• Корець М. С. Основи машинознавства: навч. посібник / М. С. Корець, А. М. Тарара, І. Г. Трегуб. — К., 2001. — 144 с.
• Коновалюк Д. М., Ковальчук Р. М. Деталі машин: Підручник. — Вид. 2-ге .-К.: Кондор, 2004. -584 с. — ISBN 966-7982-22-X
• Бучинський М. Я., Горик О. В., Чернявський А. М., Яхін С. В. Основи творення машин / [за ред. О. В. Горика (д. т. н., проф., засл. прац. нар. освіти України)]. — Харків : Вид-во «НТМТ», 2017. — 448 с. : 52 іл. — ISBN 978-966-2989-39-7.