Савлук Павло Валентинович

Савлук Павло Валентинович
Савлук Павло Валентинович;
Матрос
Загальна інформація
Народження	29 січня 1991; Плетений Ташлик, Кіровоградська область, УРСР
Смерть	9 травня 2017 (26 років); Дніпро, Україна; (помер від поранень)
Псевдо	«Фізрук»
Військова служба
Роки служби	2016—2017
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Військово-морські сили
Рід військ	Морська піхота
Формування	36 ОБрМП
Війни / битви	Війна на сході України Бої під Маріуполем;
Нагороди та відзнаки
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Павло́ Валенти́нович Савлу́к (29 січня 1991(19910129), с. Плетений Ташлик, Маловисківський район, Кіровоградська область, Українська РСР — 9 травня 2017, м. Дніпро, Дніпропетровська область, Україна) — український військовик, матрос Військово-морських сил ЗС України, розвідник морської піхоти, учасник російсько-української війни. Позивний «Фізрук».

Біографія

Народився 1991 року в селі Плетений Ташлик на Кіровоградщині. 2006 року закінчив Оситнянську загальноосвітню школу I—II ступенів Новомиргородського району. 2011 року — Кіровоградський навчальний центр № 6 за професією «столяр-будівельник». Займався тайським боксом. Мешкав у селі Верхньоінгульське Бобринецького району.

Під час російської збройної агресії проти України 30 червня 2016 року Бобринецьким районним військкоматом був призваний на військову службу за контрактом. Пройшов навчання у 169-му навчальному центрі «Десна».

Матрос, розвідник-номер обслуги 2-го розвідувального відділення 3-го розвідувального взводу розвідувальної роти 36-ї окремої бригади морської піхоти ВМС ЗС України, в/ч А2802, м. Миколаїв. Виконував завдання на території проведення антитерористичної операції на Маріупольському напрямку. Планував пов'язати своє майбутнє з армією, вступити до військового навчального закладу.

30 квітня 2017 року, під час виконання бойового завдання поблизу с. Водяне у Приазов'ї, на спостережному посту зазнав кульового наскрізного поранення скронево-потиличної ділянки голови від кулі снайпера, 9 днів перебував у комі, 9 травня о 1:30 помер в Обласній клінічній лікарні імені Мечникова у Дніпрі.

Похований 11 травня на кладовищі села Верхньоінгульське^[1].

Залишилися мати і брат.

Нагороди та вшанування

Указом Президента України № 161/2017 від 13 червня 2017 року, «за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)^[2].
Нагороджений відзнакою Кіровоградської області нагрудним знаком «За мужність і відвагу» (посмертно).
1 серпня 2017 року нагороджений Вищим знаком народної пошани орденом «За мужність і відвагу» (посмертно, ВО «Країна»)^[3]^[4].