Савченко Степан Володимирович

Савченко Степан Володимирович
Савченко Степан Володимирович
Народився	16 грудня 1889
Помер	16 січня 1942 (52 роки) ; Ташкент, Узбецька Радянська Соціалістична Республіка, СРСР
Країна	Російська імперія; СРСР
Діяльність	перекладач
Alma mater	КНУ імені Тараса Шевченка
Заклад	КНУ імені Тараса Шевченка
	; ; ;

Степа́н Володи́мирович Са́вченко (16 грудня 1889, Чернігівщина — 16 січня 1942, Ташкент) — український літературознавець доби Розстріляного відродження; перекладач-франкофон, етнограф.

Біографія

Родом з Чернігівщини. Закінчив Київський університет (1913), з 1917 року — його викладач, з 1925 року — професор романської філології, з 1933 року — керівник катедри.

Праці:

«Русская народная сказка» (1914),
«Происхождение романских языков» (1916),
«Шевченко і світова література» (1939).

Також статті і передмови до видань творів Анатоля Франса, Ж. Бедьє, Ромена Ролляна, Бляско Ібаньєса та інших.

Редактор 10-томового видання творів Ґі де Мопасана українською мовою (1927—1930), збірнику перекладів «Французькі класики XVII століття» (пер. Максим Рильський) (1931).

Дописував до журналу УАН «Етнографічний вісник».

Помер на 53-му році життя 16 січня 1942 року, на примусовій евакуації у Ташкенті, від висипного тифу^[1].

Примітки

↑ Война. Разлука. Любовь. (Переписка Н. Е. Крутиковой и П. Е. Рудого. 1941—1944 гг.); сост. Т. П. Рудая. — К.: Издательский дом Дмитрия Бураго, 2012. — 456 с.