Савчин Юрій Павлович

Савчин Юрій Павлович
Савчин Юрій Павлович;
Підполковник
Загальна інформація
Народження	1 січня 1974; м. Донецьк
Смерть	5 травня 2022 (48 років); Харків; (підірвався на міні)
Alma Mater	Харківський військовий університет (1997)
Військова служба
Роки служби	1991—2011, 2014—2015, 2022
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Повітряні сили України; Сухопутні війська Збройних Сил України;
Рід військ	Зенітні ракетні війська; Механізовані війська
Формування	540 ЗРП (1997—1998); 302 ЗРБр (1998—2011); 92 ОМБр (2014—2015); 92 ОМБр (2022)
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Щастя;
Нагороди та відзнаки

Ю́рій Па́влович Са́вчин (1974—2022) — підполковник зенітного ракетно-артилерійського дивізіону 92 ОМБр, учасник російсько-української війни.

З життєпису

Родом з Донецька.^[1]

1997 року закінчив Харківський військовий університет за програмою ВІРТА ППО СРСР.^{[джерело?]}

Після 20 років вислуги звільнився з армії, був у званні майора заступником командира зенітно-ракетного полку системи С-300. Працював директором меблевої фабрики.^[1]

Російсько-українська війна

З початком війни залишив роботу, пішов добровольцем на фронт. Савчин домігся направлення в піхоту, простим командиром взводу. Був командиром на опорному пункті «Фасад», зайшов на нього одним з перших, 9 жовтня 2014 року.^[1]

27 листопада 2014 року зенітна обслуга 92 ОМБр під керівництвом підполковника Юрія Савчина збила російський безпілотник «Гранат-4» поблизу Щастя — пострілом із ЗУ-23-2.^[2]^[3]^{[неякісне джерело]}

Після отримання ним звання полковника мобілізація завершилася і Юрія Савчина демобілізували в кінці 2015-го.^[1]

2020 року намагався потрапити до ССО ЗСУ, для чого вивчив англійську і у цьому ж році пробіг 10 км на Авантаж марафоні у Харкові за 46 хвилин. Йому було відмовлено через наявність родичів на окупованій території України, і він потрапив до запасу^[4].

Після цього він потрапив до американської приватної військової компанії і так опинився на службі в Афганістані. Після завершення контракту там, він охороняв морські перевезення в Південній Америці.

Після появи заяв від країн НАТО про те, що Росія почне повномасштабне вторгнення в Україну, Савчин повернувся до Харкова, але не зміг влаштуватися в Збройні сили України.

11 лютого 2022 року отримав укласти наступний контракт, але відмовився від роботи закордоном і залишився у Харкові.

25 лютого 2022 року він знов став військовослужбовцем ЗСУ, і у складі 92-ї бригади керував застосуванням ПЗРК FIM-92 Stinger^[5].

25 березня був поранений у передовій групі під час звільнення села Мала Рогань, але одразу після лікування знову став в стрій.

4 травня під час наступу українських військ під Харковом шукав найкращу позицію для збиття російського гелікоптера, але 5 травня підірвався на міні^[6]. Похований 7 травня в місті Харкові.

У нього залишилася дружина, та син.

Нагороди

Орден Богдана Хмельницького I ступеня (22 травня 2022, посмертно) — За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.^[7]
Орден Богдана Хмельницького II ступеня (2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.^[8]
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (2015) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, високий професіоналізм, вірність військовій присязі.^[9]