Савінова Валентина Никифорівна
Валентина Никифорівна Савінова (8 лютого 1937 — 26 лютого 1996) — бригадир комплексної бригади опоряджувальників, Герой Соціалістичної Праці, депутат Верховної Ради СРСР, лауреат Державної премії СРСР. Почесний громадянин міста Тольятті. ЖиттєписВалентина Іваніва народилася 8 лютого 1937 року в селищі Нова Василівка[4] в багатодітній селянській родині. У неї було вісім братів і сестер. У 1952 році колгоспницею почала трудову діяльність: керувала молодіжною ланкою по вирощуванню кукурудзи. Вийшла заміж за Миколу Савінова[5]. Микола працював теслею на «Куйбишевгідробуді», молоді отримали квартиру[6] і в 1956 році переїхали до сусіднього Ставрополя (зараз Тольятті)[5]. Валентина вирішила отримати міську професію, закінчила курси штукатурів-малярів[6], теж влаштувалася в «Куйбишевгідробуд», незабаром вона вже керувала ланкою обробників, потім стала бригадиром[5]. Савінова керувала бригадою «Житлобуду-3» «Куйбишевгідробуду» два десятиліття. Стала відома тим, що активно боролася з приписками, застосовувала нові методи робіт. Її бригада однією з перших запровадила поточний бригадний підряд, що допомогло скоротити терміни будівництва і поліпшити якість робіт. Брала участь у будівництві 8 шкіл, 18 000 м² житла, двох дитячих комбінатів і кілька інших об'єктів в Тольятті[5]. В жовтні 1966 року, за підсумками семирічки Валентина Савінова була нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора. Велику увагу приділяла роботі з молоддю, прагнула навчити її всім секретам майстерності, нагороджена знаком Наставник молоді. За оцінкою тольяттінського журналіста і краєзнавця В. Іванова, за роки роботи Савінова підготувала близько тисячі майстрів-обробників, в тому числі в'єтнамських фахівців, які стажувалися в Тольятті[6]. Як передовик виробництва неодноразово виїжджала в складі делегацій з обміном досвіду до соціалістичних країн[5]. Вела активну громадську роботу. Обиралася депутатом обласної Ради народних депутатів, членом обкому КПРС[5]. У 1966 році Валентина Савінова була обрана депутатом Верховної Ради СРСР[7], в 1976 році була делегатом XXV з'їзду КПРС[5]. При цьому громадську роботу Савінова вела без відриву від виробництва, її бригада стабільно виконувала місячний план на 150—200 %[6]. У 1982 році «за видатні досягнення у праці, творчу ініціативу, великий особистий внесок у справу підвищення ефективності використання, впровадження передового досвіду в будівництві» Савіновій була присуджена Державна премія СРСР[5]. Виростила сина. Молодша сестра Зоя, також маляр-штукатур, працювала в бригаді Валентини, а згодом очолила її[8]. Останні роки життя Валентина Никифорівна важко хворіла, її паралізувало. Померла в 1996 році[8]. Нагороди та звання
Примітки
Література
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
