Садикова Сара Гарифівна

Садикова Сара Гарифівна
Садикова Сара Гарифівна
Основна інформація
Дата народження	1 листопада 1906
Місце народження	Казань, Російська імперія
Дата смерті	7 червня 1986 (79 років)
Місце смерті	Казань, РРФСР, СРСР
Поховання	Татарське кладовище в Ново-Татарській слободі Казані
Громадянство	Російська імперія; СРСР
Професії	оперна співачка, композиторка
Освіта	Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського
Співацький голос	сопрано
Інструменти	вокал[d]
Нагороди	state prize of the Soviet Republicsd (1990)
У шлюбі з	Ğäziz Aydarskid
Діти	Älfiä Aydarskayad
	Файли у Вікісховищі

Сара Садикова (Сара Гаріфовна Садикова, тат. Sara Ğarif qızı Sadıyqova, Сара Гариф кызы Садыйкова; нар. 1 листопада 1906, Казань, Казанська губернія — 7 червня 1986, Татарстан) — татарська композиторка, актриса і співачка. Була першою жінкою — професійним композитором серед татар.

Біографія

Народилася в центрі Казані, на вулиці Паризької Комуни, будинок № 18. При народженні отримала ім'я Бібісара.

Навчалася в знаменитій татарській жіночій гімназії Фатіха Аїтова, потім в Казанському педагогічному технікумі.

У 1922—1928 роках (по класу сольного співу) і в 1934—1938 роках (татарська оперна студія) вчилася в Московській консерваторії імені П. І. Чайковського. Серед її вчителів — Цибущенко Марія Григорівна.

У 1930—1934 роках працювала в Казані в трупі Татарського державного академічного театру.

У 1938—1948 роках — солістка Татарського театру опери і балету. Померла 7 червня 1986 року. Похована на Татарському кладовищі в Казані.

Твори

Близько 400 пісень
Музика до 18 спектаклів
Музичні комедії «Пісня любові» («Мәхәббәт җири», 1971) і «Женихи» («Кіяүләр», 1972) (обидві спільно з Р. Г. Губайдулліним)

Театральні роботи

«Санія» (опера Газіза Альмухамедова, Василя Виноградова, Султана Габаші);
«Втікач» Ахмеда Файзі і Назіб Жиганова (Райхан);
«Галіябану» Мірхайдара Файзі;
«Черевички», «Ільдар» і «На річці Кандрі» Каріма Тінчурін і Саліха Сайдашева;
«Наймач» Тазі Гіззата і Салиха Сайдашева;
«Аршин мал алан» У. Гаджибекова (Асія).

Звання та нагороди

Заслужена артистка Татарської АРСР (1939)
Народна артистка Татарської АРСР (1977)
Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1984)
Лауреат Державної премії Татарської АРСР імені Г. Тукая (1990, посмертно)

Пам'ятник в Казані

У 1997 році Кабміном РТ було прийнято рішення встановити пам'ятник композитору-класику. Скульптор — Рада Нігматулліна, народний скульптор РТ, заслужений діяч мистецтв РТ і РФ, лауреат Держпремії ім. Тукая. У 2007 році пам'ятник відлитий. Але до сих пір не встановлено, тому що не підібрано відповідне місце на думку скульптора, яка на знак протесту не віддає деталь, необхідну для завершення пам'ятника, — гіпсову маску особи співачки.

Опис композиції: «за задумом скульптора, Сара Садикова стоїть трохи спершись на піаніно, а її оточують фігури семи дівчат — це персонажі її пісні „Сім ключів“, яка, в свою чергу, написана за мотивами татарської легенди. Ансамбль має перебувати в оточенні дерев, у його підніжжя слід розмістити лавки, невелику сцену, щоб можна було проводити концерти. Природно, ансамбль повинен потопати в зелені».

Цікаві факти

За талант шахтарі Донбасу подарували Сарі звання «Татарський соловей», яке закріпилося за нею на все життя.
Разом з чоловіком бували в Політехнічному музеї, де читав свої вірші Володимир Маяковський.
Була знайома з Мусою Джалілем.
У 1925 році в першій татарській опері «Санія» (музика Султана Габяші, В. Виноградова, Г. Альмухаметово, автор лібрето — Фатіх Амірхан) заголовна партія була написана спеціально для голосу Сари.
На урочистостях з нагоди 35-річчя Московського художнього академічного театру, на прохання Костянтина Станіславського співала спеціально для нього, а коли закінчила, Костянтин Сергійович підійшов до неї, поцілував руку і сказав: «У вас велике майбутнє».

Сім'я

Перший чоловік — Газіз Айдарський (1898—1933 рр.), актор і режисер, один з творців Московського державного татарського музично-драматичного робочого театру «Ешче» («Робочий»), його головний режисер і художній керівник. Драматичний актор трагедійного плану і один з перших татарських професійних режисерів з вищою освітою. У 1920—1921 роках — завідувач відділом мистецтв Наркомосвіти, громадський діяч з надання допомоги голодуючим і начальник будівництва першої будівлі татарського театру в Казані (теперішнє будівля ТЮГу), артист драми Камаловского театру. У 1922—1926 рр. навчався в ГІТІСі і паралельно керував татарським драматичним колективом при Будинку культури заводу «Червоний богатир», творець і керівник театру «Ешче» («Робочий»). Також викладав в Казанському театральному технікумі. Його некролог написав Муса Джаліль.

Другий чоловік — Юлій Станіславович Крещелюнас, музикант.

Дочка — Альфія Айдарська (над. 25 травня 1925 року), артистка балету, заслужена артистка Республіки Татарстан. У 1941—1963 рр. танцювала в Татарській театрі опери та балету.

Онук — В'ячеслав Грекулов, музикант.

Пам'ять

Музей Сари Садикової і школа її імені (село Тутаєво в Апастовському районі Татарстану, 2006 рік)^[2], звідки родом дід співачки — Ахмадіша.
Вулиці Сари Садикової в м. Казань і селі Апастово (Татарстан).
Концертний зал ім. Сари Садикової (м. Набережні Челни, Республіка Татарстан).

Примітки

↑ ^а ^б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q19938912 d:Track:Q54837 d:Track:Q193563
↑ Музей Сара Садыковой. Официальный сайт администрации Апастовского муниципального района. Архів оригіналу за 16 квітня 2019. Процитовано 12 травня 2020.