Концентраційний табір Саймиште (сербохорв.sajmište «ярмарковище»[2]) — нацистськийконцентраційний та винищувальний табір під час Другої світової війни. Розташовувався на колишньому белградському ярмарковому майданчику біля міста Земун, у Незалежній Державі Хорватія (нині територія Нового Белграда). Організований і керований підрозділами «айнзацгруп»СС, дислокованими в окупованій Сербії. Почав діяти у вересні 1941 року і був офіційно відкритий 28 жовтня того ж року. Німці називали його «єврейським табором у Земуні» (нім.Judenlager Semlin). Наприкінці 1941 та на початку 1942 року в табір привезли тисячі єврейських жінок, дітей і старих, 500 євреїв-чоловіків, а також циганок і циганчат у кількості 292 особи. Більшість із них була з Ніша, Смедерева та Шабаця. Жінок і дітей розміщували у тимчасових бараках, де ті страждали під час численних епідемій грипу. Утримуючи їх у жалюгідних умовах, їм не давали достатньо їжі, і багато з них замерзли до смерті взимку 1941—1942 років. У проміжку з березня по травень 1942 року німці для знищення тисяч в'язнів-євреїв використовували надіслані з Берлінамобільні газові камери.
Після цих убивств газом його було перейменовано на «концтабір Земун» (нім.Anhaltelager Semlin), призначаючи для утримання останньої групи євреїв, заарештованих після капітуляції Італії у вересні 1943 р. У той час у ньому також утримували схоплених югославських партизанів, четників, прибічників грецького та албанського рухів опору та сербських селян із сіл в інших куточках НДХ. Приблизно 32 000 в'язнів, здебільшого сербів, пройшли за той час через табір, 10 600 із яких були вбиті або померли через голод і хвороби. Умови в Саймиште були настільки поганими, що дехто почав порівнювати його з концтабором Ясеновац та іншими великими концентраційними таборами по всій Європі. У 1943 і 1944 роках докази звірств, скоєних у таборі, знищили підрозділи штандартенфюрера ССПауля Блобеля, а тисячі трупів було ексгумовано з братських могил і спалено. У травні 1944 року німці передали управління табором владі НДХ, а в липні того ж року його закрили. Орієнтовно кількість смертей у Саймиште коливається від 20 до 23 тисяч, а чисельність загиблих євреїв оцінюється в 7—10 тис. Вважається, що в таборі загинула половина всіх сербських євреїв.
Більшість німців, відповідальних за функціонування табору, було схоплено й віддано під суд. Декількох екстрадували в Югославію, де стратили. В 1960-х роках після багатьох років переховування було заарештовано начальника табору Герберта Андорфера і його заступника Едгара Енге. Обох засудили на короткі строки ув'язнення в Західній Німеччині та Австрії відповідно, хоча Енге так і не відбув жодного строку через старість і слабке здоров'я.
9 липня 1987 року занедбаний комплекс було оголошено пам'яткою культури. 24 лютого 2020 року Народні збори Сербії ухвалили закон про створення Меморіального центру «Старо-Саймиште». 27 липня 2022 року розпочалася реконструкція центральної вежі як перший крок у перетворенні залишків на меморіальний центр і музей.
Byford, Jovan (2011), The Collaborationist Administration and the Treatment of the Jews in Nazi-occupied Serbia, у Ramet, Sabrina P.; Listhaug, Ola (ред.), Serbia and the Serbs in World War Two, London, England: Palgrave Macmillan, с. 109—127, ISBN978-0-230-27830-1
Kroener, Bernard R.; Müller, Rolf-Dieter; Umbreit, Hans, ред. (2000). Germany and the Second World War, Volume 5: Organization and Mobilization of the German Sphere of Power. Part I. Wartime Administration, Economy, and Manpower Resources 1939-1941. Т. 5. New York, New York: Oxford University Press. ISBN978-0-19-822887-5.
Shelach, Menachem (1989). Sajmište: An Extermination Camp in Serbia. У Marrus, Michael Robert (ред.). The Victims of the Holocaust. The Nazi Holocaust. Т. 2. Berlin: Walter de Gruyter. с. 1168—1186. ISBN978-3-11-096872-9.
Mučibabić, Daliborka; Vuković, Ana (13 квітня 2019). Da li je obdaništu mesto u bivšem logoru smrti [Чи є в колишньому таборі смерті місце дитсадку]. Politika(серб.). Belgrade. с. 1 & 13.
Mučibabić, Daliborka (13 червня 2010). Oronuli svedok stvaranja i stradanja [Одинокий свідок створення і випробувань]. Politika(серб.). Belgrade.
Krstić, Jovanka (22 вересня 2018). Спомен, омен или Голем. Politika-Kulturni dodatak, year LXII, No. 24(серб.). Belgrade. с. 5.
Aleksić, Dejan (27 листопада 2019). Novi spomenici od Savskog keja do Taša [Нові пам'ятники від Савської набережної до Таша]. Politika(серб.). Belgrade.
Čekerevac, Mirjana (25 лютого 2020). Усвојен Закон о центру "Старо сајмиште". Politika(серб.). Belgrade.
Vučković, Nenad (16 червня 2020). Kapija logora Staro Sajmište [Ворота табору Старо Саймиште]. Politika(серб.). Belgrade.
Vuković, Ana (29 червня 2021). Догодине обнова Централне куле [Наступного року відновлення Центральної вежі]. Politika(серб.). Belgrade. с. 16.
Mučibabić, Daliborka; Aleksić, Dejan (9 березня 2023). Nemački paviljon ruše, ne pripada spomeniku kulture [Німецький павільйон зносять, він не є частиною пам'ятки культури]. Politika(серб.). Belgrade. с. 16.