Сальников Олександр Петрович

Олександр Сальников рос. Александр Петрович Сальников
Загальна інформація
Громадянство	СРСР  Україна
Народження	3 липня 1949(1949-07-03) (75 років) Севастополь
Смерть	17 листопада 2017(2017-11-17)[1] (68 років)  Київ, Україна
Зріст	197 см
Вага	87 кг
Alma mater	Київський медичний інститут
Спорт
Вид спорту	баскетбол
Спортивне звання
Команда	Будівельник
Нац. збірна	СРСР
Статус професіонала	1968
Завершення виступів	1991
Участь і здобутки
Олімпійські ігри	бронза (1976, 1980)
Нагороди

Олександр Петрович Сальников (3 липня 1949(19490703), Севастополь — 17 листопада 2017) — український радянський баскетболіст. Ріст — 197 см. Один із найсильніших снайперів радянського баскетболу. Заслужений майстер спорту СРСР (1974).

• 1968—1972 — «Будівельник» (Краснодар)
• 1973—1974 — «Будівельник» (Київ)
• 1975—1975 — ЦСКА (Москва)
• 1975—1977 — «Будівельник» (Київ)
• 1978—1988 — СКА (Київ)
• 1989—1991 — «Легія» (Варшава)

Вихованець кубанського баскетболу. Сальников почав тренуватися в ДЮСШ міста Туапсе у Віктора Петровича Фіонова - заслуженого тренера Росії.

Закінчивши школу, вступив в Краснодарський медінститут, де його примітив молодий тренер Олександр Банников, учень Ігоря Зеленова - метра кубанського баскетболу. Банников запросив 17-річного студента Сальникова в команду вищої ліги «Будівельник» (Краснодар), а трохи пізніше - у збірну Краснодарського краю. 1971 року збірна Кубані вперше виграла фінал Спартакіади народів РРФСР]. Одним з провідних гравців, снайпером тієї команди був 22-річний Сальников.

З 1972 року Сальников грав в київському «Будівельнику». На наступний рік закінчив Київський медичний інститут і у складі «Будівельнику» вперше став бронзовим призером чемпіонату СРСР.

У тому ж 1973 році Сальников дебютував у збірній СРСР і разом з нею виграв «Перший Всесвітній фестиваль баскетболу» - турнір дев'яти найсильніших команд світу (за участю, в тому числі, збірних Югославії, США, Куби), що проходив у столиці Колумбії Боготі під егідою ФІБА.

1985 року вступив до Київського інституту фізичної культури. Закінчив його 1989 року і отримав спеціальність: тренер з баскетболу.

1989 року звільнився з лав Радянської Армії у званні майора медичної служби.

У одному з матчів за київський СКА встановив рекорд результативності чемпіонатів СРСР – 66 очок (в той час ще було 3-очкових кидків)^[2].

1989 року був запрошений тренером в команду чоловічий вищої ліги варшавської «Легії» (Польща). Але після того як Сальников провів кілька тренувань, президент клубу, оцінивши його фізичну форму і майстерність, ухвалив рішення, щоб він був на майданчику не тільки тренером, а й гравцем. Так він два роки був граючим тренером в БК «Легія» (Варшава). З 1991 по 1993 рік працював головним тренером БК «Легія» (Варшава). Професійну кар'єру гравця закінчив 1991 року, коли йому виповнилося 42 роки.

• Бронзовий призер Олімпійських ігор 1976, 1980.
• Чемпіон світу 1974. Срібний призер 1978.
• Чемпіон Європи 1979, 1981. Срібний призер 1975, 1977.
• Срібний призер чемпіонату СРСР 1975, 1977. Бронзовий призер 1974.

Статистика виступів на Олімпійських іграх:

Команда	Турнір	Ігри	Очки	Ср.
СРСР	ОІ-1976	6	64	10,67
СРСР	ОІ-1980	8	75	9,38
Усього	2	14	139	9,93

• Статистика виступів на Олімпійських іграх [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)

• Національний олімпійський комітет України про баскетбол та Анатолія Поливоду, Сергія Коваленка, Олександра Сальникова, Олександра Білостінного, Олександра Волкова / Григорій Палій. — 2-ге видання, доповнене. — Київ : Грані-Т, 2011. — 104 сторінок: фотографії — Серія «Життя видатних дітей». — ISBN 978-966-465-275-6

• Профайл на сайті БК «Київ» (рос.)
• Біографія Олександра Петровича Сальникова [Архівовано 9 вересня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)