Салівка (Кременчуцький район)
Са́лівка — село в Україні, у Горішньоплавнівській міській громаді Кременчуцького району Полтавської області. Населення становить 920 осіб. Колишній центр Салівської сільської ради. ГеографіяСело Салівка знаходиться на берегах річки Кобелячок, яка через 2 км впадає в річку Дніпро, неподалік Кам'янського водосховища, вище за течією на відстані 0,5 км розташоване село Петрашівка, нижче за течією примикає село Карпівка. За 47 км від райцентру й за 24 км від залізничної станції Потоки, за 12 км від м. Горішні Плавні. Походження назвиІснує декілька версій. Перша свідчить про те, що після розпаду Запорозької Січі у XVIII ст. частина запорожців розійшлась по Україні. Один козак на прізвище Сало поселився на території майбутнього села. Від його імені й пішла назва Салівка. Друга версія трактує походження назви села від прізвища пана Саловського, який нібито й заснував село. Попервах воно називалося Саловське, а пізніше було скорочено на Салівку, тобто набуло типовішої для цих країв форми. Друга версія, на нашу думку, більше схожа на правду, хоча жителі села, тобто їхня більшість, вірять у першу.[1] ІсторіяДавня історіяНа околиці Салівки (поряд з Шматківським гранкар’єром, в урочищі «Роблена могила» на лівому березі р. Дніпро) розташована група курганів. Група курганів складається з 15-ти насипів (за іншими данними12 насипів[2]) (уточнена розвідковими обстеженнями О.Б. Супруненка), Майдан «Роблена Могила»[3] задернована, інші насипи розорюються. Розміри (висота х діаметр): від 0,40 х 20 м до 3,50 х 40 м. І-І тис. до н.е. до бронзи, ранній залізний вік. Де-факто курганна група розміщена в межах Кобеляцького району. Оглядалася О.Б. Супруненком (1982 р., 2008 р.), К.М. Мироненком (2010 та 2011 рр.).[4] ЗаснуванняЙмовірно село було засноване напркінці 17 - 18ст. з окремих хуторів. У 1900 році налічувалося 130 дворів та 692 жителя. До 1900 р. майже 100% населення Салівки було неписьменним. Освіту мали поміщики та селяни-самоучки (Плахотник, Саква, Чорнобривець). Школи в селі не було, але з 1890 року стали організовуватись хати-школи, в яких учителями були люди, які вміли читати й писати. На початку 1900 року населення Салівки виклопотало перед священним синодом дозвіл на будівництво церкви-школи, але організатори будівництва спорудили школу окремо від церкви, хоч вона називалась церквою-школою з трирічним навчанням. У 1902 році будівництво було закінчене. Першими вчителями були Лагвінов Василь Михайлович, Бугайов Іван Андрійович, Сердюк Орина Степанівна, яка працювала до 1917 р. Основними предметами в церковно-приходській школі були закон Божий, слов’янська і російська мови, арифметика, каліграфія. Основним підручником був «Сіятель», у якому були елементи з історії Росії, природознавства і географії. Закон Божий читав священник і колективно. Кращі учні повинні були читати у церкві і співати разом з церковним хором. Кожного дня перед уроками учнів ставили на молитву. Щоб підтримувати дисципліну, школярів фізично карали та залякували богом. У церковно-приходській школі навчалися діти більш заможних селян, переважно хлопці. До Салівської громади Келебердянської волості належали такі хутори: Бабці, Білецький, Городянки, Карпенки, Колесники, Плахотники, Проценки, Сакви, Стогніївка, Швеці (Шевці). У виданні "Волости и важнейшие селения Европейской России. – Вып. 3: Губернии Малороссийские и Юго-Западные: Харьковская, Полтавская, Черниговская, Киевская, Волынская, Подольская (російська)" 1885 року Салівка описана в розділі найважливіші поселення волості : хутір, в минулому державний, при річці Кобелячок, дворів - 103, жителів - 550, постоялий двір.[5] У 1899 збудовано дерев'яну Благовіщенську церкву, при якій діяла церковно-парафіяльна школа. У 1910 - 149 дворів та 819 жителів. У 1911 році на хуторі Салівка проживало 785 чоловік.[6] У 1913 році - 149 дворів та 819 жителів. Після 1917 року школу відокремили від церкви, вона стала чотирьохкласною. Під час громадянської війни школа була закрита, бо не було вчителів та палива. За часів радянської владиРадянський режим проголошено в січні 1918 року. З березня 1923 р по вересень 1930 р входила до складу Потіцького району Кремечуцької округи. У 1923 році налічувалося 307 жителів. У 1926 році 191 двір та 848 жителів. У 20-х роках була збудована нова школа з цегли в околицях теперішньої Салівки. У 1927 - 1928 рр. початкова школа була реорганізована у семирічну. Друга Світова війнаПід час німецько-фашиської окупації (3.ІХ 1941 - 29.ІХ 1943) гітлерівці стратили 4 мирних жителів, вивезли на примусові роботи до Німеччини 121 чол. У роки окупації в селі школа працювала лише кілька місяців у 1941 -1942 рр. Нове селоУ 60 - 70х роках 20 ст. в зв'язку з спорудженням Кам'янського водосховища село перенесено північніше на нове місце і разбудовано за єдиним планом. Радіофіковано, електрифіковано, газифіковано. Діє водогін. Більшість вулиць заасфальтовано. Станом на 1967 в селі був колгосп ім. Леніна, центральна садиба якого міститься в селі, має 2800 га землі. Сірий граніт і глина, яких є багато в Салівці, використовуються як будівельний матеріал. Сільраді підпорядковувались населені пункти Карпівка, Келеберда, Кобелячок, Малики, Махнівка, Петрашівка. У Салівці на 1967 р. - середня школа (нова побудована замість старої), бібліотека, будинок культури, лікарня, побуткомбінат, сільмаг.[7] Новітня історіяЗ квітня 2019 року село приєднано до Горішньоплавнінської міської громади. [8] ЕкономікаМолочно-товарна (неіснує), птахо-товарна. Свинячо-товарна і вівці-товарна ферма (також не існує), машинно-тракторні майстерні після приватизації припинили своє існування. Соціальна сфера
ТранспортЧерез село проходять автодороги місцевого значення:
Визначні пам'ятки
Відомі люди
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
